Ілюстративні ситуації

Для початку намалюємо кілька характерних сценок, де учаснику доводиться круто розвертати думку про себе самого, використовуючи вищезазначені навігаційні засоби допомоги. Ці ілюстрації потрібні мені, щоб показати як самокритика працює позитивно. Ситуації, які тут опишу, дуже прості, у побуті зустрічаються часто. У них ми апріорі неправі (це для більшої наочності), але ж при згадці про «помічника» наша думка швидко змінюється на протилежну, виправляється. Адже наш «помічник» допомагає віднайти правильні орієнтири. Ситуації описані в жартівливому тоні, на компас реально дивитися не потрібно. У цьому випадку він символ. А потрібно згадати про орієнтири для самоперевірки.

- Ой, жінко! Що ж ви так голосно верещите? Начебто вам наступили на улюблену мозоль! А… я вам якраз і наступив? Ну, могли б і потерпіти. Чи ви отака тендітна?

Дивимося на «компас»

- (Так, я точно їй наступив на ногу і був не правий). Вибачте, я не хотів Вас образити. (Треба бути обережнішим).

* * *

- Не розповідайте мені ваші дурнуваті казки про електричний струм. Якщо я його не бачу, то його й не існує. І не треба робити аж такий розумний вигляд.

Розгортаємо «карту»

- (Торкнувся оголених дротів, і мене «шарахнуло»). Нічого собі ефект! Щось там таки є. (Гаразд, я буду акуратнішим).

* * *

- Панове, Сонце обертається навколо Землі. Це ж очевидно, достатньо лише глянути на небо. Не смішіть мене своїми дитячими міркуваннями, поважайте Птолемея.

Включаємо «GPS-навігатор»

- (Зірки на нічному небі обертаються навколо Полярної зорі, космонавти показують знімки круглої планети). Гаразд, хлопці, я пізніше почитаю щось з астрономії. (Розумію, що то є наука).

* * *

- Я легко можу перейти будь-яку вулицю на червоне світло світлофора, бо я молодий, енергійний, впевнений у собі та дуже рішучий. Не кажіть мені нічого про ваші нудні правила дорожнього руху, я ж іще не старезний дідуган.

Вмикаємо всіх трьох «помічників»

- (Скрегіт гальм, гудки звідусіль, гнівні крики з усіх боків – від пішоходів та водіїв одночасно. Усі чомусь незадоволені та голосно лають мене. Я ж тільки хотів швиденько перебігти). Гаразд-гаразд, вивчу я ті ваші Правила та сплачу штраф за порушення. (Життя все ж таки дорожче).

* * *

Ось приблизно такі випадки я й маю на увазі в цьому розділі – крутий розворот у бік усвідомлення істинності після включення додаткового «помічника» та знаходження ціннісного орієнтира. Як включати «помічника» та як шукати орієнтир? Про це й поговоримо. Назвемо власні думки узагальнено – Ідея. І перевірятимемо її на істинність.

Самоперевірка – «наріжний камінь», обов'язкова властивість високого розуму. Бо дурна людина ніколи не сумнівається у своїй правоті, а розумна – періодично. Тим самим вони принципово й відрізняються. Це найвідоміша істина. А от чи для всіх найвідоміша? Скоріше, ні.

Якщо постійно відштовхуватися від цієї тези, то легше буде орієнтуватися в «незнайомому лісі». Самоперевірка має бути звичною процедурою, яка не викликає болісних сумнівів та психічного дискомфорту. Це не боротьба із собою, а співпраця. Бажання перевірити себе має виникати природно та легко. Періодично…

А як це періодично сумніватися у своїй правоті? Які психологічні механізми необхідно включити задля досягнення такої мети? Які розумові моделі підійдуть для такого завдання? Спробуємо пошукати деякі рецепти самокритики, загальні для всіх людей та більшості ситуацій. Чи існують взагалі універсальні рецепти самокритики – для всіх та на завжди? Подивимось докладніше.