18 Владислав

                18

Владислав

Кажу, а сам питливо дивлюсь на блондинку. Звісно вона не відмовиться, триматиметься за своє місце. Але сам по собі факт розмови. Навіщо їй це? Хоче сформувати про себе думку як про гарну матір? Я мало знав жінок, які можна було б назвати гарними матерями. В основній своїй масі це все ж егоїстки, яким більш цікаве власне життя, ніж діти.                

На цій думці я змусив себе припинити розвивати тему давньої неприязні до осіб протилежної статі. Не вір жінкам, вони страшні створіння. Вони на нігті клеять нігті, малюють брови на бровах… І без жалю вбивають своє потомство, як тільки воно не вкладається в рамки їх установленого життя.

Завжди дивувала ця вибірковість в їх ставленні до нащадків. Ось цю дитину я народжу, буду фоткать пузо для інстаграму, постити манюнькі черевички і смішні цитатки. А цю – без жалю під ніж. Ця зайва, бо їй не пощастило бути незапланованою, зачатою не тоді чи не з тим чоловіком.

Саме тому я підійшов до планування своєї родини прагматично. Жодних баб і їх згубного впливу на майбутнє продовження мене.

Зрозумівши, що Вікторія не збирається більше нічого говорити, я піднявся, умисно спираючись на стіл. Мені сподобалось її допікати. Нестандартні ситуації дають нестандартні реакції. Іноді передбачувані, іноді – абсолютно ні. Але саме це і важливо, бо виявляє негативні сторони характеру.

Мій майбутній інкубатор буде тою, хто нагородить мою дитину половиною своїх генів. І мене цікавить не тільки здоров’я і гарна зовнішність. Це не головне. Головне – характер. Те, що не купиш за гроші. Людина або народжується рішучою і справедливою, або ні. Тому суть всіх випробувань для кандидаток виявити приховані недоліки.

От наприклад та, що покинула мій будинок першою, вона була ледачою. При чудових даних жінка запустила себе і не хотіла працювати над своїм тілом. Я спитав себе, чи треба мені ліниві діти. І однозначно відповів що ні.

І від цієї білявки, що сидить перед мною я не хочу дітей. Я не люблю блондинок. Надто її зовнішність нагадує мені Валерію. Хоча Лєрка і була фарбованою, та все одно у мене особлива нелюбов до блондинистих сук.

У випадку ж з Вікторією я б навіть стримав власні неприємні спогади, бо параметри  у неї справді непогані. Вона спортивна, цілеспрямована, амбітна – тобто має всі задатки для народження наступного покоління Скрипалів.

На Вікторію в загалом приємно дивитись, і її тіло так і хочеться облапати. Пружні сідниці які я вже встиг роздивитись в різних ракурсах просто вимагають, щоб їх плеснули. А губенята. З тих пір як я їх поцілував в мені почали боротьбу два демони – однин вимагають добратись до її ротика ще раз, другий – прогнати нахабу якнайдалі. Та не можна.

І от я дивлюсь на жінку, яку обтяжує моя приступність. І відчуваю дивну суміш почуттів – нахамити їй, облаяти, прогнати. І знову змусити її чинити якісь неприємні для неї речі, але дуже приємні мені. Для мене ситуація, коли я когось пригнічую доволі незвична. Зазвичай, всі жінки які опиняються з розв’язаними руками в зоні мого життєвого простору і отримують недвозначні натяки на інтим з радістю користаються наявною можливістю.

Це мені часто доводиться докладати зусиль, щоб чергова хижачка і мисливиця за легким життям не пролізла в моє ліжко. Місце в моєму ліжку виключно для тих, хто вміє тримати язик за зубами, і знає як зробити мені приємне. Вже кілька років я користуюся послугами одного елітного агентства, де за мої гроші можна замовити даму з вищою освітою, високим рівнем айкю, і підготовкою гімнастки. Будь-яка примха буде виконаною на випередження. Варто тільки задуматись про глибокий мінет, БДСМ чи рольові ігри.

Про Вікторію я був такої ж думки. Проплачена хвойда. Але жінка виявилась з загадкою. Я не можу розгадати її наміри. І це мене бентежить.

Замість того, щоб скористатись прямою можливістю звабити мене, вона всім своїм видом демонструє холодність. І чим більше я намагаюсь полегшити її завдання, тим більше Тараненко противиться.

Більше того, з перших хвилин поводиться так, наче хоче якнайскоріше завершити відбір. Вилетіти в перших номерах. І я не знаю як це трактувати в світлі тої інформації, що маю на неї.

- Ходімо, допоможеш мені дійти до будинку, - кажу Тараненко. Даю їй ще один шанс звикнути до мого тіла, і собі можливість пообжимати її, авжеж так. Пальці вже аж зудять від бажання торкнутись Вікторії, відчути її теплу шкіру…

- З чого б це? – обламує мої наміри стерва, і не робить жодних спроб вибратись з крісла.

- У мене травма, якщо ти забула, - неввічливо бурчу до неї. – І винна – ти!

- Та годі, - Вікторія пронизує мене поглядом льодяно-холодних очей. – Я бачила як ви стрибали як той козлик, без всілякого натяку на кульгавість. Тож годі симулювати, вам не личить.

Спостережлива гадина завалила всю мою гру. Треба було більш сумлінно грати роль. Сам винен.

- Добре, тоді давай  я тебе проведу в будинок, на вулиці сиро, застудиш дупку.

- Дякую за турботу, та я сама знайду дорогу.

- Ти що боїшся мене?

- А схоже? – мені подобається бачити, як в її блакитних райдужках спалахують золотисті іскорки смішинок. В цю мить вона геть не схожа на Лєрку.

- Ще й як! – дражню дівчину. – Думаєш, понадкусюю тебе? Так у мене кусати навчені собаки, я на їх хліб не претендую.

- Не боюсь, - Тараненко нарешті злізла з крісла, і підійшла до мене, змушуючи втягнути носом її ванільний аромат. Не зупиняючись, між іншим, пішла до виходу з альтанки.

Мусив йти за нею. Чергова непередбачувана поведінка. Що ж вона планує? Засланий козачок він конкурента, чиїми стараннями я опинився запертим у власному домі з ворогом. Ще до приїзду Тараненко мої есбешники відслідкували її зустріч з Святославом Мартінів і вливання грошових коштів з його смердючим слідом. У мене немає жодних сумнівів, що Вікторія працює на конкурента. Куплена ним з потрухами. Я вже спрогнозував на перед її ходи, і розпланував як зробити її життя нестерпним, при цім не даючи втекти з мого дому – нехай у Мартініва якомога довше буде враження, що його агентка діє невпізнаною.