12 Віка

12

Віка

Пустими коридорами дійшла до свого коридору. Скрипи і шурхіт в будинку навіювали певний страх. Наче хтось спостерігає за мною увесь час. Чи то страх бути викритою так на мене діяв?

Ох, Віко, облажалась ти сьогодні і не раз. Зрозуміти б що у голові у Скрипаля. Ні за що не повірю, що там одне тільки збочене бажання прилаштувати свого прутня між ніг чергової кралечки.

Ні, Владислав справляв враження чоловіка, який продумує ходи наперед, розкладає по поличках, і робить не те що хочеться, а те що потрібно. Без дисципліни і самоконтролю грошей не заробиш, це я знаю вже з власного досвіду.

Але який гад харизматичний! Згадка про його пальці на моїй сідниці обпекла щоки непрошеним жаром. А його чоловічий запах, здається вже всотався в кожну мою пору. Я тепер помічена ним, як теля клеймом.

А тіло вже понесло, як і фантазію. У Скрипаля вражаюче тіло. Ні граму зайвої ваги, суцільні м’язи і жили. Жодного татуювання, жодного недоліку. Тільки звабливі рельєфні випуклості і впадини. Він ідеальний, як австралійський пожежник.

Як мене бентежить ця обставина! Але нічого е можу з собою  діяти. Здається, що Скрипаль мене не відпустив, що він ще так само поруч, і варто заплющити очі, як я відчую знову його пекучий і божевільний поцілунок.

Так цілуються егоїсти. Жадібно, стрімко. Не розумію, чому тоді моя кров збурилась, як кипляча лава. Я намагалась пригадати коли б ще так цілувалась. І не могла. Можливо десь багацько років  тому у нас з Андрієм і були такі пристрасні поцілунки. Але я не пам’ятаю цього. Все стерлось, сховалось під лавиною побутових проблем, нерозуміння  і байдужості.

З тим і заснула, думаючи що поцілунку було кричуще мало, хоч і розумію що краще б його взагалі не було. Менше б мала проблем.

Ранок почався несподівано … рано! За вікном тільки сіріло, через густі хмари було не зрозуміти котра година. А в двері вже настирно грюкали, та так що я спочатку схопилась з ліжка, і кинулась до дверей, і тільки потім зрозуміла що на мені тільки тонка нічна сорочка. Повернулась до стільчика на якому лежав халат, і попутно зиркнула на годинника.

Шоста ранку! Що той самодурисько знову придумав?

- Вікторія Геннадіївна, - на порозі стояв свіжий і бадьорий Віталій і професійно усміхався мені. – Вас чекають на шикування! – радісно сповістив мене мажордом, і перейшов до наступних дверей.

Я стояла м’яко кажучи шокована. Яке ще шикування? О шостій ранку? В неділю?! Та я в будень так рано не піднімаюсь з ліжка, що вже говорити про законний вихідний? З жалем зиркнула на ліжко, таке м’якеньке  і тепленьке, і відчула чергову хвилю роздратування до багатія. І дурню зрозуміло – Скрипаль знущається над кандидатками! Мабуть, сам хропе собі, а нас з  дівчатами муштруватимуть слуги, та потім покажуть жінконенависнику відеозапис наших страждань!

З таким думками я вибралась в коридор, ледь пригрібши скуйовджені коси. В коридорі мене чекали заспані і збентежені товаришки.

- Привіт, - одними губами привіталась Софія. Я помахала їй рукою. Але дівчину відтіснила активна і бойова Кіра:

- Доброго ранку, Віка! Ну як пройшло випробування? – голосно, щоб чули всі дівчата запитала білявка.

- Я все ще тут, - відчула що опинилась в центрі уваги дівчат. Шість пар очей наче розпеченими спицями вп’ялись в моє тіло.

- І що він в тебе питав? – не вгавала Кіра, яку розпирало цікавістю.

- Дами, за мною, будь ласка, - запросив Віталій ас, і сам рушив попереду нашого загону. Я сподівалась, що рух змусить дівчат відволіктись від моєї персони. І помилилась.

- Ну ти що мовчиш? – в голос Кіри підібралось обурення. Мабуть, дівчина вже вирішила, що я умисно тримаю в секреті свої походеньки, щоб не дати суперницям підказки. – Що його цікавить в першу чергу?

- Нічого,  - чесно відповіла я. «Дівчата, дівчата, цього хама і набундюченого сатрапа не цікавите ні ви, ні ваше минуле, чи майбутнє», - хотілось сказати кандидаткам це в голос. Але я промовчала.

- То що ж ви робили? – подала голос Оксана, яка помітно кривилась під час руху. Мабуть, давалась в знаки крепатура після вчорашнього тренування. У мене і самої приємно нили деякі м’язи, але я люблю цей біль. Значить тренування пройшло правильно, навантаження було достатнім  і незвичним, м’язи тепер активно нарощуються….

- Говорили,  - відповіла я жінці. – Ні про що. Чай пили…

А ще сварились і цілувались… Здається я знову почервоніла. Тепер вже від думки, що сьогодні мій самодур буде спокушати нову кандидатку. І не факт що та вирішить вистояти.

- То-то тебе і на вечері не було, - покивала головою Кіра.

Поки перешіптувались, знову вийшли на вулицю. Думала, що нас будуть шикувати в саду з хризантемами. Але Віталій повів нас далі. За живою огорожею з ялівця, висотою  в людський зріст, виявився справжній стадіон. От так сюрприз! Тут були і різноманітні тренажери, і бігова доріжка, і тенісний корт.

А ще … Владислав Скрипаль. В сірих спортивних штанях і такого ж кольору футболці, з небритими щоками, і неукладеним по останній моді чубчиком. Він був таким природнім, таким органічним серед похмурого ранку і тьмяної трави. І до біса сексуальним.

- Шикуйсь! – гучним голосом замість привітання наказав Владислав. І ми з дівчатами мусили стати в криву шеренгу. – Біжимо три кола!  На старт,  увага, руш!

 І подавши приклад зірвався на біг підтюпцем. Зі стогонами і незадоволенням ми теж мусили бігти за ним. Добре хоч Віталій наказав одягнути кросівки перед виходом з будинку. По переду як морквина перед  віслюком майоріла сексуальна дупа нашого мучителя.

Він рухався плавно  і граційно, наче олень чи  тигр. Навіть не знаю який з цих описів йому б більше підійшов. Бо Скрипаль без сумніву ще той хижак, але і рогаті жителі Крайньої Півночі не зважаючи на свою травоїдність вельми небезпечні тварини.

На мить порівнюючи Влада з самцем оленя я відволіклась, але потім виявила що знову витріщаюсь на його широку спину і сідниці. Добре, що мене таким тренуванням не налякати. Дихання у мене вистачить на всі три кола. Я кілька разів на тиждень включала кардіонавантаження в свої тренування в спортзалі, тому спокійно рухалась на безпечній відстані від багатія.