Глава 9

Битва біля затоки Німф, князівство Зоряних Фортець 

Запах крові та гнилого м'яса означає одне: ти на полі бою. Небо палає кольорами вогню та темряви. Дим оточує тебе. Єдине, що в твоєму полі зору - це пітьма. Звідти немає виходу. Від битви не втечеш.  

Дим від полум'я просочився в мої очі. Побачити ворогів можна було  тільки за мить до смерті. Від вдачі залежить помру я чи мій ворог. На щастя, людини я не побачив. 

Залізні мечі стикалися одне з одним, свист енергетичного потоку, вітер від використання духовної зброї - кожен із цих відчутів означає пролиту кров. Люди гинуть під час війни. Їхня кров червона та тепла. Вона тече в їхніх венах, допоки не почне поливати землю, ставши крижаною.  

Гучний звук змусив мене пригнутися. Хтось використав свої сили, аби підірвати фортецю князя Еміда. Каміння та пил почали осідати на землю, вбиваючи безліч життів. Такої безладної битви ще не було в моєму житті. Навколо тільки хаос та смерть, жодних стратегій. Через указ монарха ми приречені. Відмова від мого плану понесла занадто багато руйнівних наслідків.  

Крок за кроком я наближався до поранених під завалами.  

- Кирило!  

Скоро на моєму брудному плечі з'явилася рука вкрита кров'ю. Показавши йому на солодатів, що проживали останні хвилини свого життя, я наказав йому: 

- Врятуй кого зможеш.  

- Так, генерале! - зараз він не мій друг, він мій солдат.  

Він покликав на допомогу ще одного бійця. Після чого він розтрощив усе каміння до крихт, а інший майстер розіяв крихти по воді. Цей хлопець майстер вітру. 

 - Чудова робота! - схваливши їхні дії, я звернувся до другого солдата. - Прибери навколо нас цей дим.  

Він заплющив очі та з'єднав свої долоні разом. Після глибокого вдиху, він затримав дихання, а через хвилину різко видихнув. Повітря почало очищуватися.  

- Вертайтеся до своїх груп та продовжуйте битву. - кинув я їм та побіг до кінця скелі, де раніше буяла вода, а зараз там невеликий потік.  

Затока Німф почала втрачати свої води декілька років тому. Спершу це не було проблемою, поки вода майже зовсім не мала руху по цій території. Води океану повільно змінили свій рух. Потік став кругоподібним. Це велика проблема для прибережних територій, проте монархи звернули увагу на інше: на нейтральну землю, що через кілька років стане пішохідною.  

За легендою в цій затоці лорд Содом вбив тридцять сім молодих дівчат, що були танцівницями. Їхні прекрасні тіла були вкриті синцями та ранами, проте вбрання на них було прикрашене коштовним камінням, а в серце він вставив їм по шість духовних голок. Одна голка допоможе вам на перших рівнях досягти швидкого успіху. Місцеві жителі часто чули чарівні пісні з тих вод, а деякі навіть бачили прекрасні танці дівчат, у їхніх вбраннях. Так ця затока отримала назву.  

Біг до своєї групи - повільний, адже вороги не чекають. Їхні мечі падали на землю, а стріли поверталися, немов бумеранг, окрім однієї. Я зупинився, адже далі бігти не міг. Права нога втратила здатність до руху. Терпкість змінилася на біль всіх м'язів правої сторони тіла. Похитнувшись, я впав на землю. Щось було на стрілі, але не отрута. Ворог використав знеболюючий препарат. Знерухомлена людина - легка жертва.  

Частинки пилу плавно літали в повітрі, їхній блиск від сонця робив схожими їх на золото. Хвилина забуття про ситуацію закінчилася швидко. Гостре лезо прорізало мій лівий бік. Пекуче почуття викликало агонію.  

- Ах! - вирвалося із моїх грудей. Що в біса на їхніх клинках?! 

Загроза створила в моїх духовних каналах аномалію. Енергія почала коливатися, створюючи хаотичний потік. Я втратив контроль над своїм тілом. Ліва рука почала тремтіти. Сила всередині почала роз'єднуватися в два потоки. 

Коли лезо меча торкнулося моєї шиї, тремтяча рука перехватила його. Кров почала текти мені на обличчя. Це привело мене до тями. Я зрозумів, що трапилося із моєї енергією.  

- Ха.  

Останній погляд впав на прірву, що знаходилася неподалік від мене. Заплющивши очі, я досяг того до чого прагнув більше десяти років. Два потоки енергії простягнулися вздовж поля бою: один із них лікував, а другий - вбивав. Першою жертвою став нападник, чий меч впав на тіло Метиса.  

Проблемою стало те, що після цього очі Метиса не розплющювалися три місяці, а його нога більше не здатна до великих навантажень.  

*** 

Час основних подій (три роки після смерті Лілеї)  

Позбувшись нападників, я переглянув мапу цієї місцевості. Я знаю її бездогано, адже неподалік відбулася моя остання битва.  

Річка довела мене до її дельти. Видовище навколо пом'якшило серце. Сонце заходило за обрій, розмалювавши небо у рожеві кольори. Лавандові хмари оточували море, в яке впадала річка.  

Поглянувши в сторону, я побачив скелю, на якій сяяла відбудована фортеця. Сонце вже зникло, а дорога до підніжжя ще не була пройдена. Раніше для такої відстані потрібно було менше хвилиини,  зараз шлях зайняв вдесятеро більше. Йти по землі, за яку боровся, досить сентиментально. Зараз тут замість вод зелена трава.  

Взявши до рук гак із мотузкою та додавши до неї енергії, я відкинув її до краю скелі. Один натиск рокою - та сила в гаці підняла на вершину моє тіло.  

Поки я летів, не побачив жодного червоного чи помаранчевого сяйва. Тут цвіт папороті не розквіт, проте це не було помилковою дією. Звідси видно більшу частину лісу, степу та полів. Навіть виднілася невелика хатина поміж лісом та полем, з якої горіло світло. Паперовий ліхтар висів із зовнішньої сторони, немов маяк посеред темряви.  

- Напевно, там проживає сім'я із дітлахами.  

- Ні. Там живе самотній хлопець. - промовив незнайомець, що приставив до мене меча.  

Поруч зі мною стояв чоловік у формі охоронця. У них досі гарна система управління. Князь, хоч і старигань, проте тримає справи в своєму кулаці.