Глава 7

Дзвін довше хвилини означав зібратися всім на ґанку головного корпусу - тринадцяте правило академії. Урок було припинено. Наш клас вийшов із авдиторії. Коли зібралася вся академія, з'явився Орест. Його постать завжди оточувала себе важкою енергетикою. Цікаво, яке в нього джерело енергії? 

Про своє джерело енергії не розповідають на загал. Вороги зможуть використовувати це в своїх цілях. Історія Содома навчила всіх цьому. Содом, лорд Темновіччя, мав потенціал розширити свою сили до дев'ятого рівня. Не існує жодної живої істоти із ним, у дев'ятого рівня немає назви, адже ніхто не знає його умов та сил. Створивши найсильнішу магічну зброю, булаву Самоцвіт Ночі, він став небезпечним. Знаючи, що він майстер землі, дев'ятнадцять майстрів побудували навколо нього пастку в пустелі. Він загинув, а його зброя зроблена із його духу розчинилася в повітрі.  

- Ранку всім! Проте добрим його назвати неможливо. Сьогодні зранку до мене надійшла новина, що змусить ваші серця впасти в смуток. Група, що нещодавно отримала Жетон Довіри, відправилася на небезпечне завдання, із якого вже ніколи не повернеться. - він зробив павзу. 

Підлітки навколо мене почали шепотітися. Учні Жетону Довіри були героями в їхніх очах. Орест не продовжував, поки галас не вгамувався. Покидьок! Намагається зробити із цього драму. Нігті пальців знову вхопилися в мою долоню. Він робить шоу із смерті мого брата. Чомусь за весь час мені не хотілося плакати. Тільки кричати. Гроза всередині мене ставала все більшою.  

 Великий вчитель дістав зі своєї кишені фіолетову підвіску: 

- Демони напали на них. Демонічний вогонь спалив все, окрім одного жетону. Це залишиться пам'яткою для нас! Пам'яткою робити все можливе, аби захиститися від тих чудовиськ, що знаходяться за бар'єром.  

Натовп почав галасувати. Немов стадо, вони ведуться на всі слова цього чоловіка. Для них він більше, аніж вчитель, для учнів він бог справедливості та праведності. Він був і для мене таким раніше. Я так раділа, коли дізналася, що вчителем Дана став саме він.  

- Четверо із нашої сім'ї загинули, тому сьогодні я оголошую траур. Занять не буде три дні. Прошу не проводити ніяких великих та гучних зібрань.  

Учні та вчителя кивали головою, в знак згоди. Ніхто не мав права радіти відміні навчальних днів, адже загинуло четверо їхніх співучнів. Усередині вони вже уявляють як будуть спати до обіду та нічого не робити. Такими є дітьми. І я була б такою, якби одним із померлих не був мій брат. Орест сказав, що загинули всі, проте, принаймні, один із них живий.  

- Для померлих ми вже мало чого можемо зробити, але живим ми можемо допомогти. Одна учениця із вас є молодшою сестрою одного із вбитих, аби полегшити її смуток та віддати шану Данові, я вирішив взяти Лілею своєю ученицею. Лілею, підійди до мене.  

На його обличчі сяяла лагідна усмішка. Я знала, що ховається за нею. Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче. Його спосіб зруйнувати моє життя бездоганний. Наскільки ж він дріб'язковий? 

У мене не було іншого вибору як пройти поміж натовп учнів, що дивилися на мене, немов я виграла в казино. Тільки не кажіть, що тут є хтось, хто заздрить мені. Не минуло доби як моє життя впало на дно.  

Ставши навпроти Ореста, я усміхнулася. Земля дає життя, тому мені потрібно навчатися більше. З ним я буду страждати, проте досягну того шляху, що потрібен мені. Життя. Я вирвусь із його пастки, не важливо скільки років мине.  

Служник Ореста виніс чашу вина. Церемонія посвяти в учні настала досить неочікувано та швидко. Чоловік років сорока взяв ніж та одним рухом розрізав зовнішню частину руки. Його кров потрапила до вина. Він власноруч подав мені чашу, яскраво посміхаючись. У мене немає такого рівня сил, аби відмовитися. Прийнявши чащу, я піднесла її до своїх губ.  

В цю мить натовп почав кричати: 

- Звідки взявся цей дим? 

- Схоже з кабінету Великого вчителя! 

- Дивіться: вогонь! 

До Ореста підбіжав головний служник: 

- Пане, ваш кабінет горить.  

- Так загасіть вогонь. - спокійно промовив той.  

Той навіть не звернув уваги на паніку лакея. Я опустила чашу та почала видивлятися вогонь. Вмить тверда рука підняла чашу до мого обличчя.  

- Пий, все інше вирішиться пізніше. - він пильно дивився за моїми рухами.  

Схоже ця чаша несе в собі велику небезпеку для мене. Ця рідина захлопне пастку, яку встановив Орест. Одним ковтком я випила все до краплі.  

*** 

- Що ти зробила?! - вигукнув Олексій.  

- Стала ученицею Великого вчителя. - твердо промовила я.  

- Навіщо? 

«Неначе в мене був вибір», - подумала я.  

- Це буде гарною сходинкою до мого шляху.  

- Якого шляху? 

- Ти задаєш занадто багато питань.  

Він видихнув. Олексій був у важкому стані. Його друг загинув, врятувавши інших, а молодша сестра цього друга стала ученицею його вбивці. Дійсно життя цікаве, адже ніколи не знаєш, що від нього очікувати.  

Я дістала зі своєї кишені жука спостереження.  

- У тебе є якась духовна тварина?  

- Так. - Олексій свиснув та швидко на заднє подвір'я моєї кімнати прилетіла біла синиця.  

Торкнувшись його долоні, я передала йому жука. Він зрозумів мою ідею без слів. Олексій попестив голову пташки. Вона у відповідь закрила очі, насолоджуючись. Потім на крилі цієї птахи опинився жук.  

- Міє, віднеси його до найближчої до шахти річки. Викинь його там.  

- Цвірінь-цвірінь. - біла птаха вмить опинилася в небі.  

- Мія ще молода, скоро вона зможе розмовляти зрозуміло для нас.  

Я збиралася із зараз попращатися. Не люблю прощання, проте він зможе залишитися тут, а я звідси піти. Це обов'язково трапиться.  

- До речі, Лілею, що ти думаєш про квіти?