Глава 6

Ця ніч тривала роками. Духота в тілі викликала нудоту. Слабкість у м'язах нав'язливо нагадувала про себе. Не знаю, що це за почуття, але воно розбило щось в мені. Немов порожній конверт, моя голова не мала жодних думок.  

Аїда прокинулася опісля сходу сонця. Вона не поспішаючи, зібралася до початку навчального дня. Її спів під час заплетення волосся розбудив мене з цього страшного сну. Ця дівчинка стане моїм свідком, що мені нічого не відомо. Раптом вона вже є шпигуном Ореста? Не існує дітей, що живуть поруч із майстрами та нічого не знають про їхню силу. Тоді я підіграю їм, поки не придумаю що буду робити далі.  

На території академії було безліч невеликих будівель. Ми йшли із Аїдою до головного корпусу. Сьогодні у нас починається урок історії, де нам розповідатимуть про те, звідки взялися сили в наших тілах. Доволі цікава тема, проте точно не сьогодні. Неподалік із одним будинком я побачила силует хлопця. На ньому висів яскраво-фіолетовий жетон.  

- Я згадала, що забула взяти новий зошит. Йди першою, а я наздожену тебе.  

Аїда кивнула та пішла на урок. Хлопець побачив мої дії та почав наближатися. В руці він тримав флягу. Його світле волосся піднімалося під час руху, проте коли він підійшов ближче, було видно, що білосніжне волосся вкрите кров'ю. Ще один крок та я відчуваю потік запаху алкоголю.  

- Ти Лілея? - я кивнула, проте мій погляд був зосереджений на його Жетоні Довіри. Його звати Олексій.  

-  У мене є погана новина для тебе. - він промовляв це сухо, немов завчений текст. - Твій брат, він... 

- Що він? - я не знаю друг він чи ворог, тому доведеться грати роль наївної молодшої сестри. - Ти знаєш чому він вчора не прийшов робити зі мною домашнє завдання? Передай йому, що я ображена.  

Протараторивши це, я різко відвернулася від Олексія та пішла в бік головного корпусу. Він схватив мене за руку. Всередині посміхнувшись цій дії, я незадоволено подивилася на нього. Що це? Чому в його очах видно смуток? 

- Дан мертвий.  

- Що? - почувши це по-справжньому, не в своїх здогадках, я відчула втрату. Немов те, що було тільки здогадкою вмить стало реальністю. 

- Він загинув. - сльози на його очах розбили моє серце. Це правда: мій брат помер. 

Олексій непорушно стояв на місці. Навіть не витер сльози. Цей високий хлопчина переді мною плаче через втрату Дана. Наскільки його сльози є щирими? Раптом він підісланий Орестом, аби мучити мене. Великий вчитель казав про те, що зруйнує моє життя.  

Розуміння, що мій брат помер, донесло до мене, що на світі більше не існує жодної людини, якій можна безаперечно довіряти. Тепер я одна на своєму шляху, ніхто більше не тримає мою руку. Шлях перестав бути легким та світлим. Зараз я одна посеред темного лісу, де на мене чатують хижаки.  

Якщо Олексій підісланий Орестом, то треба дізнатися його мотивацію.  

- Розбий свій жетон. - я поглянула на нього.  

- Його? - той здивовано вказав на Жетон Довіри.  

- Його.  

Один рух. Та фіолетова, розбита вщент, підвіска лежала на стежці. Він використав свою силу, аби це зробити. Жетон розбився в повітрі, впавши на землю крихітними відламками. Присівши до нього, я знайшла жука стеження. Він повз по моїй руці. Бажання розчавити його було таким сильним, але я не могла цього зробити.  

Я поглянула на Олексія. Зараз головною була його реакція. Якщо це буде злість, то він викрив себе, цей недошпигун, а якщо здивування та лють -  я допоможу йому врятувати друзів.  

- Це жук стеження? Ха! Тепер я розумію. - він був спокійним, проте погляд його став загрозливим. 

І це вся реакція? Що мені тепер робити? Моя розгубленість була виявлена Олексієм. Через сльози він всміхнувся.  

- Ти схожа на нього. Думаю, зараз ти намагаєшся зрозуміти чи є я поганцем, чи другом. Перевірити мене таким чином не вийде. Твій брат гарно над цим попрацював.  

Можливо він із Даном був друзями. Дан віддав за нього та інших своє життя, навіть не подумавши про мене. Проте переді мною не було цього туману емоцій. Я не мала до них жодних почуттів. Хоча. Чи можна вважати роздратування емоцією? Начебто, можна.  

Яке діло чи були вони друзями чи ні, якщо зараз живим переді мною стоїть Олексій, а не мій брат? Вони могли його зрадити після того, як їх зловив Орест. Посмішка виникла на моєму обличчі.  

- Ти вже придумала як перевірити мене. Кажи.  

- Нехай кабінет Ореста згорить. І буде палати, поки не залишиться один попіл.