Родинні секрети

Коли пройшов місяць з того дня, як батьки поїхали Люк почав хвилюватися. Міжпланетний зв'язок був не дуже гарний і він уже звик, що мати й батько могли не дзвонити досить довго. Та через місяць вони вже мали повернутися. Тому він не мав іншого вибору, як звернутися до компанії де, наскільки він знав, вони працювали. І тут на нього очікувала перша несподіванка.

Йому повідомили, що такі люди у них не працюють.

- Перевірте, будь ласка, ще раз - розгублено попросив чоловік.

- Тут не може бути ніякої помилки. У нас ніколи не працювали такі особи. На все добре!

Це було не просто дивно, а взагалі незрозуміло. Батьки щось від них приховували? Але навіщо? Вони були цілком звичайною сім'єю. Ну так, його дар дещо виходив за межі звичайного, ну добре, сильно виходив. Але і у тата, і у мами, і навіть у маленької Селени були досить сильні можливості. А тому Люк не бачив нічого дивного в тому, що отримав такий рідкісний дар фортуна, і ще декілька на додачу.

Та у них була досить дружня сім'я, відносини просто чудові. Він обожнював молодшу сестру, не зважаючи на величезну різницю у віці (майже тисяча років). Мати з батьком кохали одне одного, це було видно навіть чужим людям.

То що ж тоді могло піти не так?

Зрозумівши, що запитань більше, аніж відповідей Люк вирішив набрати кращого друга. Можливо, вдвох вони зможуть придумати вихід із цієї дивної ситуації.

- Привіт! Ну що там у тебе трапилось? Ти по телефону був такий стривожений.

- Привіт, Василіск! Якщо чесно, то я і сам до кінця не розумію, що відбувається. Ти ж знаєш, що мої батьки полетіли у відрядження на Землю?

- Так, звичайно. Правда, в цей раз щось вони затримались...

- От і я так само подумав. А оскільки зв'язок сам розумієш, майже відсутній, то я вирішив зателефонувати в ту компанію, де вони працюють.

- Ну правильно вирішив. Так, а в чому проблема то, я не розумію? Ну затрималися, з ким не буває? У мене он тітка постійно десь пропадає і нічого страшного, завжди вертається. Може вони вирішили вдвох відпочити. Ти вже не маленький хлопчик, навіть живеш окремо. І Селена ніби то може сама себе прогодувати. То що тоді не так?

- Все так. Окрім одного. На фірмі, в яку я телефонував, мені повідомили, що такі люди у них не працюють і більш того, ніколи не працювали.

- Слухай, а ти часом номером не помилився? Може то взагалі не та фірма? Або вони звільнилися і забули тобі про це повідомити?

- Ні, Василіск. У нас з батьками були досить близькі відносини. Ну принаймні я так вважав. І про таку кардинальну зміну в їхньому житті вони нам із Селеною обов'язково б повідомили. Тут явно щось не так.

- Оце діла. Що думаєш робити?

- Звертатися до приватного детектива. І в офіційні структури. З ними точно щось сталося, я в цьому впевнений.

- Це правильне рішення. І перше, і друге. Може в них були якісь друзі? Або родичів попитай, раптом хтось щось знає?

- В тому то і справа, що ні у мами, ні у тата близьких друзів не було. Знайомі якісь є, але не думаю, що ті щось знають. А родичів у нас чомусь немає. Не знаю вже як так вийшло, вони ніколи не любили балакати на цю тему. Та і мені, якщо чесно, було взагалі не цікаво. То сестричка любить всюди втиснути свій допитливий носик.

- Так подзвони Селені. Вона взагалі не хвилюється, що батьків немає?

- У неї зараз як раз здача останніх екзаменів в її сонячній академії. Вона через них світу білого не бачить, постійно навчається. Хоче попасти на стажування в одну компанію..на Землі. Да що ж це таке, чому всі так хочуть на ту кляту планету?!

- Так, Люк, заспокойся. Але із сестрою поговорити в будь-якому випадку прийдеться. Вона має право знати, що ваші батьки пропали.

- Давай зараз не будемо її тривожити? Хай спокійно отримує свій статус сонячного магістра.

- Ну ти ж збираєшся їй повідомити про всю цю ситуацію?

- Спочатку спробую сам у ній розібратися. Якщо мені офіційно підтвердять, що мама і тато дійсно пропали, тоді вже повідомлю Селену. І ти їй нічого не кажи, добре?

- Добре, без питань. Чим я зараз можу тобі допомогти?

- Давай поки я піду в державні структури, ти пошукаєш гарного приватного детектива? Таким чином ми не змарнуємо часу. Тим баче, що ''Диво'' ніхто не відміняв.

- Само собою. Ну там зараз все йде як по маслу. 

- І це добре. Бо зайві сюрпризи нам зараз не потрібні. Ну що, поїхали тоді?

- До речі, Люк, я тут згадав про ту оракул із печер... Пам'ятаєш?

- Ти зараз це до чого?

- Ну...вона ж тоді сказала чи передбачила, хто її знає, що твої батьки пропадуть...

- Не верзи дурниць! То просто збіг обставин. Ну то ми їдемо чи ні?

- Поїхали, поїхали. Та ти все ж таки подумай над моїми словами.

- Ну тебе, Василіск. Як дівчисько, чесне слово. Віриш у всілякі нісенітниці. Ще не зрозуміло, ким взагалі була та бабця...

- Ну добре, добре, не буду тебе зараз зайвий раз дратувати. Як будуть новини, я напишу. Або ти.

- Так, бувай.

Вже їдучи в машині Люк все ж таки задумався над словами друга. А що, якщо він має рацію і та жінка дійсно була оракул і дійсно передбачила їхню долю? Адже у Василіска таки виявився дар ємпата, дуже сильний дар. 

В принципі, провидці мали місце у їхньому світі, щоправда, їх було досить мало, втім як і мудреців. Але щоб оракул...Про них тільки в старезних книжках можна було прочитати. Живих вже давно ніхто не бачив. Правда, ходили чутки, що вони ховаються від людей. Та навіщо це їм?

Якщо й справді вона все передбачила, то батьки повинні знайтися.

''...Довго будеш їх шукати...''

Голос старої жінки ніби прозвучав у його голові.

Ну ще побачимо.

Так просто він здаватися не збирався. Труднощі Люка ніколи не лякали. Кінець кінцем він же фортун. 

- На жаль, поки що це все, що ми можемо повідомити. Розслідування триває та нічого нового по Вашій справі немає. Якщо буде хоч якась інформація, то ми обов'язково зателефонуємо.