Саме звичайне диво

- Привіт! Ти новенька, так? Анабель?

- Привіт!

- Я Зенді. Дуже приємно! Ти сьогодні будеш працювати разом зі мною. Я офіціантка.

- І мені дуже приємно! Ти давно тут працюєш?

- Вже років двадцять.

- І як, подобається?

- Ну, а як тут може не сподобатися?

Ти, напевно, шукаєш Меркурія? Він тільки що вийшов. Сказав, якщо тебе побачу, то чекай на нього тут.

- О, дякую! А то я трохи розгубилася.

Далі наша розмова пішла на робочі теми і Зенді відкрила мені деякі нюанси роботи.

Наприклад, розповіла про те, що працювати я буду 22 години (2 години давалося на відпочинок). В принципі нічого нового, зараз багато хто працював подобово. А ось 2 години відпочинку, це було дуже приємно. Як правило давалося по 15 хвилин на кожні 6 годин роботи.

- Ти не переживай, у нас відвідувачі подовгу не сидять. В основному перед роботою заходять на каву з мафіном. Не те що раніше...

- А що було раніше?

- Ой, ти, мабуть, той момент не застала. Я тоді тільки починала працювати і ''Диво'' було зовсім інше. У всіх закладах була така атмосфера..ммм...ну як тобі сказати. Уходити не хотілося взагалі. Було дійсно дивовижно.

- А зараз що змінилося?

- Не знаю. Ніби все та ж кава. Але вже якось прісно і нудно.

В цей самий час до кімнати увійшов Меркурій.

- Анабель, ти вже готова? Що ж, чудово. Пішли за мною.

Мене провели сіткою коридорів (і як тут не заблукати?) і ми вийшли до службового входу кав'ярні.

- Всі заклади і офіс зв'язані між собою. Це зроблено для зручного переміщення персоналу. Твоє завдання на сьогодні спостерігати. Тобі можна пройтися по всім закуткам, дивитися на роботу будь-кого, але й допомагати ти будеш всім. Не одночасно, звісно. Зміна, як ти вже знаєш, у нас 24 години. Кожна 12 година вільна. Можеш її витрачати на свій власний розсуд.

Тепер відносно правил і заборон. Їх небагато. Але за перше порушення ти отримаєш негативний відгук в рекомендації. А за другим послідує звільнення.

Все зрозуміло?

- Так, все зрозуміло.

- Тоді поїхали далі. Зараз я тебе познайомлю з адміністратором кав'ярні. Він введе у курс справи і представить усім іншим. Якщо хтось буде поводитися некоректно, будь ласка, відразу давай знати. У нас це суворо заборонено. Не намагайся бути хорошою і когось прикривати. Це буде тобі в мінус і може коштувати роботи. Все ж таки камери стоять усюди.

- Добре.

Поки нічого нового я не почула. Стандартні правила закладу відомої мережі з гарною репутацією.

- Твоє стажування, а також випробувальний термін оплачуються. На стажуванні ти будеш отримувати 50% від обіцяної зарплатні. На випробувальному 75%.

Будь-які близькі стосунки з персоналом заборонені. Виключення становлять сімейні пари. Так що або заміж, або нічого окрім коротких інтрижок.

- А це не заборонено?

- Як і будь-де на нашій планеті - Меркурій пожав плечима.

- Не те щоб я збиралася щось таке робити, але...

- Якщо секс не заважає роботі, то чому б і ні? Гарна порція ендорфінів ще нікому не завадила. Але любовні драми тут нікому не потрібні. Також ти звичайно не можеш подавати прохання на дитину під час контракту. Відпустка надається раз на три місяці, на два тижні. Хворіти не бажано.

Є питання?

- Ні, поки що все ясно. 

Тим часом ми прийшли до кабінету адміністратора.

- Ну тоді пішли, передам тебе під опіку і контроль старшого кав'ярні.

В цей самий момент двері відчинилися і я побачила нереально гарного чоловіка. Все в ньому було неначе виліплено умілим скульптором.

- А ми саме до тебе, Джой. Це твій новий стажист, Анабель. Я пішов. Бажаю успіхів!

Ми залишилися віч-на-віч. А я то думала, що на симпатичних чоловіків у мене стійка реакція. Куди там! Відчула себе сопливим дівчиськом.

- Ну, якщо ти вже закінчила на мене витріщатися, то пішли, буду тебе вводити в курс справи.

- Так, вибач.

- Нічого страшного, я вже звик до такої реакції.

Далі я знайомилася зі співробітниками, дивилася на всі етапи роботи і не переставала дивуватися, що я тепер тут працюю.

- Цього не може бути, тому що бути цього не може! - Люк сидів у своєму кабінеті разом із Василіском. Від найкращого друга він не мав наміру скривати, що його так зачепила подруга Селени.

- Та чому ні? Скільки тобі років? Уже давним-давно пора було зустріти ''енель''. Чи ти маєш сумніви?

- Ну суто технічно все сходиться. До зустрічі зі мною вона була звичайна. І після нашого контакту відкрився її дар. Ми були на вершині емоційного піка. Вже навіть двічі. І вона з іншої планети.

''А ще я до безтями її хочу".

Це він не збирався озвучувати, але Василіск вже посміхався, а значить уловив його емоції, швидше ніж той зумів їх скрити.

Це був дар його найкращого друга. Він ємпат вищого ґатунку. Такі "подарунки" отримував далеко не кожен. Але Василіск міг ''прочитати'' будь-кого. Окрім своєї справжньої любові і їх нащадків. Про це його просвітила та сама оракул, яка розповіла Люку про зустріч з його енель.

Діло було ще тисячу років тому, вони з Василіском тільки познайомилися, обоє були ще дуже молоді і гарячі. І одного разу це ледь не закінчилося трагедією.

Для того, щоб показати хто сильніший, юнаки вирішили піти у заборонені печери. Ніхто точно не знав, що саме там відбувається, але люди пропадали і більше їх там не знаходили. Навіть дар не допомагав. Ні мудреці, ні провидці нічого не бачили.

Але молодість на те і молодість, щоб здійснювати помилки. Разом із юрбою друзів хлопці пішли до печер. Спочатку все було дуже весело. Підігріті емоціями, п'янкі від того, що скоро розкриються їх дари, їм були гори по плечу, а не те що якісь там підземні тунелі.

Спір був дуже простий. Пробути всередині одну добу і вийти звідтіля зі скарбом. Який саме повинен бути той скраб, ніхто не уточнював. Та і сказано то було скоріш для забавки.