Дівчачі посиденькі

- Давайте я вам все поясню, але не тут? Анабель ми тебе проведемо додому, тобі точно треба відпочити і викликати лікаря. А потім ми обов'язково поговоримо.

- Ну добре, Селена. Але не думай, що в цей раз ти знову зможеш грати в мовчанку.

- Люк, ми підемо?

- Так, так ідіть.

Він ще раз поглянув на Анабель.

- З тобою точно все в порядку?

- Не знаю. Все так дивно. Але мені справді краще відпочити. І ще раз дякую!

- О, Ана, у тебе ж завтра стажування!

Селена дуже вчасно згадала про роботу.

- Я даю тобі офіційний вихідний. Можеш за це не хвилюватися.

- Дякую..Люк (так незвично було називати його на ім'я, але зараз вона навіть не задумувалася про якусь різницю у статусі між ними). Але я впораюсь. Занадто вже довго йшла до своєї мети, щоб така (вона зло глянула на гіпнера) дрібничка вибила мене із колії. Правда, все нормально.

- Ну тоді я вас більше не затримую.

У голос чоловіка вернувся колишній діловий тон.

Вернувшись додому Анабель в першу чергу вирішила прийняти душ.

- Дівчата, ви знаєте де і що знаходиться. Так що не соромтесь.

- Ой, да іди уже. Заодно Масю погодуємо.

Каталіна мала на увазі маленьке пухнасте створіння, яке терлося об ноги Ани. Це була її кішка, яка жила з нею з самого дитинства. Правда, на відміну від домашніх тварин до Великого Катаклізму зараз все було трохи інакше. Наприклад, кішка, собака або будь-який інший домашній вихованець дуже чітко стали відчувати емоції саме тої людини до якої прив'язалися. Вони тепер розуміли людську мову (правда цей факт люди не відразу побачили). Але тільки мову того, з ким вони жили.І то не відразу, а через деякий час. Тварини взагалі стали набагато розумнішими і більш розвинені. А ще знову ж таки завдяки науковому прогресу тривалість їх життя збільшилася в рази.

- Не хвилюйтеся, там всюди автоматичні годівнички. Навіть, вода кожного дня сама зливається і нова наливається. Це зараз свіжа система для тих, хто постійно на роботі.

- Ого, а прогрес не стоїть на місті!

- То у вас просто домашніх тварин немає. А так би теж були в курсі всіх новинок тваринного світу. Хоча це й досить дивно. Ну з Каталіною все ясно, вона не фанат живності. Але Селена, ти ж так любиш все живе, чому не прихистиш собі маленького друга?

- Я б із задоволенням, але Люк категорично проти. Не знаю які там у нього забобони в голові, та це, мабуть, єдине в чому я знаю відмову. Ну нічого, зате рослин у нас повний дім. Тепер, коли ви знаєте, хто мій брат я нарешті можу запросити вас у гості і самі все побачите.

- Так, стоп, стоп, стоп. А то я так до ванної кімнати не дійду. Давайте ви поки чаю поп'єте, а я швиденько в душ. І тоді все нам розкажеш, до найменших дрібниць. Все ж таки ти стільки часу від нас приховувала хто саме твій брат.

З цими словами Ана направилася до ванної кімнати. Насправді йти тут було тільки два кроки, бо в її манюсінькій квартирі на 15 кв м все було просто таки максимально поруч. Але це було її особисте житло (правда, все ж таки подароване батьками) і тому дівчина була всім задоволена. Такі квартирки взагалі були зараз дуже популярні і навіть будувалися цілі величезні житлові комплекси виключно зі смарт-квартирами. В одному із таких Анабель і жила.

Квартира була оснащена по останньому слову прогресу. Система ''розумний дім'', вся техніка вбудовано для максимально комфорту, ремонт уже був зроблений. Треба було просто заповнити величезну анкету на сайті забудовника і вуаля, твоє житло ідеально тобі підходить. Навіть аксесуари для кішечки малися і це було дуже приємно.

Уже стоячи під прохолодними струменями води Ана прокручувала в голові сьогоднішній день. Ось вона проходить співбесіду. До речі, треба тепер запитати у Селени, чи не її стараннями вона стала стажисткою ресторану. Ось зустрілася з дівчатами..Дзвінок Ніка..Ну тепер зрозуміло чому вона не відчула, що з неї качають енергію, все ж таки стільки емоцій за один день.

А от далі все було зовсім вже незрозуміло. Стільки багато питань і не однієї відповіді.

Чому на неї напав гіпнер? На звичайних, як правило, нападають тільки на замовлення. Але вона ні з ким не сварилася, так ще й щоб так сильно. Окрім Ніка, звичайно, але то скоріше дружня лайка.

Що такого зробив Люк, що гіпнер завмер неначе вкопаний? Вона ще ніколи такого не бачила.

І їх поцілунок..Анабель інстинктивно доторкнулася до своїх губ і посміхнулася. А цілується він досить непогано. Це вона зрозуміла навіть у своєму напівпритомному стані. Хоча кого вона обманює, яке там непогано. Після таких поцілунків хочеться продовження у ліжку, при чому негайного.

Але, але, але..І ще тисячу разів але. З цим чоловіком у неї нічого не може бути спільного. Абсолютно.

Хоча, як не дивно, спільного у них уже дуже багато. Селена, Диво, він врятував її від смерті, вони поцілувалися. І все це скоріше каже проти того, щоб навіть думати про нього.

Виходячи із ванної вона почула як її подруги сміються.

- Що за привід для веселощів?

- От спостерігаємо за твоїми новими ''подружками''.

Я подивилася в ту сторону куди показувала Каталіна, хоча уже й так знала, на що вони звернули увагу.

Справа в тому, що я дуже не любила вдома якусь дрібну живність. А вона так чи інакше пролазила у квартиру, нехтуючи всіма чудесами сучасної техніки. І всі ці мошки, мурахи і їхні родичі дуже псували мій настрій. Саме тому я придбала додому шість пречудових рослинок.

З першого погляду це були просто казкові квіти. Яскраві, різнобарвні, вони тішили око. І догляд за ними був максимально простий. А головне, що Мася не намагалася їх зжерти. Але було в них те, за що варто було платити таку ціну (а коштував мені цей набірчик пів зарплатні). Вони знищували будь-яку живність.

Як тільки в полі їх зору з'являлася хоч якась мошка, квітка розкривала свої пелюстки і якимось своїм соком її приманювала. Як тільки жертва сідала на квітку,  в той же момент намертво прилипала. Пастка закривалася і квітка була дуже задоволена своєю поживою, про що свідчив досить помітний чавкаючий звук.