14.

- Ну якось так – Лера сиділа на кухні у куми, склавши руки на стіл і положивши на них голову.

- Чесно кажучи, взагалі такого не очікувала – Маша була не менш вражена.

- Ти розумієш, як би він з самого початку мені все розповів, я б змогла його зрозуміти. Принаймні, спробувала. А так.. От тепер як йому вірити, як будувати з ним майбутнє, коли наші стосунки уже почалися з брехні?

- Лер, я все розумію, але може ти  спочатку трохи заспокоїшся і випустиш пар? Сергій в корні не правий, то безперечно. Але постав себе на його місце, що б ти зробила? Він любить тебе, це очевидно і боїться втратити. До того ж ми всі знали, ЯК ти хотіла дітей. І що він повинен був тобі сказати? Щось типу, вибач, дорогенька, але мрія всього твого життя піде коту під хвіст? Або навіщо нам діти, давай краще хом’ячка заведемо?

- Дуже смішно – Валерія криво посміхнулася.

- Не ну, а який вихід він мав знайти?

- Як мінімум не вирішувати за мене!!! Кінець кінцем дітей можна і всиновлювати.. Ми б знайшли вихід, тільки Сергій вирішив, що краще знає, що мені потрібно. Оце мене дратує. В мене вже склалося таке відчуття, що мама мала рацію...

- Це ти про що? – Маша здивовано підняла брови

Лера пересказала подрузі свою розмову з мамою.

- Дивно, дуже дивно. Адже, мама Ніна завжди любила його як рідного.

- Отож, бо й воно. Але тим не менш, розмова мала місце бути. І з цього всього я роблю висновок,  що всі чомусь думають, що знають краще за мене мої потреби.

- Кума, ну ти не гарячкуй. Ми всі тебе любимо і піклуємося. Вибач, але як вміємо. Можливо не завжди правильно. Але ж і ти … Ай, ладно, закриємо цю слизьку тему.

- Ну ні, вже як почала, то говори до кінця!

- Лера, справді, не треба. Я не хочу з тобою сваритися. І ти ще в такому настрої..

- Саме тому, що я в ТАКОМУ настрої, краще скажи мені правду. Маш. Хоча б ти…

- Ну ок, але якщо що, то ти сама захотіла це почути. Вибач мені.. Але..Ну ти подивись на себе зі сторони нашими очима. Лер, ти ж завжди була мамина доця, така дівчинка-сонечко, з величезними рожевими окулярами. Тут у твоєму житті з’являється Сергій, такий юний принц на білому велосипеді. І все. Ти поплила: сім'я, діти і все таке. А потім. Не дивлячись на все ваше типу ВЕЛИЧЕЗНЕ кохання, не поїхала з ним. Ніколи не думала чому так вийшло? Ти взагалі хоч раз задумувалася про те, що не всі стосунки закінчуються як у казці? Але, ні, ти  ж у нас принцеса, у тебе все повинно було бути ідеально. І що зрештою вийшло з того всього? Ти знайшла Сергію цілком ''гідну'' заміну. Але от халепа: і цей ''прИнц'' не захотів розділити твої рожеві мрії. А знаєш чому? Тому, що треба слухати. Хоча б іноді, когось окрім себе. Бо, вибач, будь ласка, але світ не крутиться тільки навкруги тебе і твоїх бажань. Лера, ми всі тебе дуже любимо – додала Марія наостанок – але пора дорослішати. І жити в першу чергу своїм життям.

Під кінець цієї тиради по щоках Валерії уже по повній текли сльози. Від розуміння, що вона дурепа. Трохи від сорому за свій егоцентризм. А ще від того, що кума мала рацію. Невже вона так ''потонула'' у своїх мріях, що вже не бачила реального світу?

І що тепер робити?

- Лера, не треба зараз робити моментальних висновків. Я не кажу, що Сергій поступив красиво і чесно. І зовсім не мала на увазі, що ти погана подруга. Просто дала подивитися на ситуацію з іншої сторони, чужими очима.

- Дякую, Маш. Я дійсно, не образилася. Але, це неочікувано, чого уж тут. З тобою все ясно, ми як і раніше, сестри. З Сергієм..не знаю. Я не готова зараз бути з ним. Можливо, він дійсно хотів мене уберегти, але все ж таки поступив дуже негарно. Мені, дійсно треба трохи вгамувати емоції. І, мабуть, попробувати пожити для себе. Виключно для себе. Як гадаєш, Олег буде не проти якщо я піду у відпустку?

- Звичайно, ж я буду не проти – в цей час чоловік Маші, як раз увійшов на кухню.

- Мені, знаєш, теж не подобається цей мексиканський серіал в офісі. Я тобі особисто куплю путівку.

- Хочеш мене здихатися? – Лера посміхнулася

- А ти думала. Стільки часу вже мені очі мозолиш. Дійсно, ти здається з самого початку, ніде крім лікарняного один раз і не була. Так що їдь, відпочивай. Тим баче, що основні питання на разі закриті.

- Окей. Один момент. Я не хочу, щоб хтось знав де я. Навіть мама. Хочу спокійно побути наодинці із собою. Будь ласка.

- Да не питання. Закину тебе на самий дальній острів. Будеш там сидіти як робінзонка

Машка с Олегом голосно засміялися

- Злі ви і противні, поїду я від вас.

- Звичайно їдь. Одне прохання: там собі хоч пригод не знайди.

- Ой, ой ну дуже смішно. Все, спати пора. Я сьогодні у вас, якщо не має заперечень. Бо Сергій уже разів 20 дзвонив і однаково буде чекати на мене під квартирою. Ми зможемо завтра все оформити?

- Думаю, так. У мене є гарна знайома, якщо повезе, вже через день чи два будеш під сонечком валятися, Новий Рік зустрічати.

- От і чудово! Маш, допоможеш речі зібрати?

- Що за питання, подруго! І в аеропорт відвеземо, навіть не хвилюйся з цього приводу.

- Дякую, що б я без вас робила.

- Жила б собі спокійно

- Ну все, все, вечір кухонного гумору офіційно об’являю закритим. Всім спати.

Вечір закінчився спокійно і на позитивній ноті. Вже лежачи у ліжку і обмислюючи всю цю ситуацію, Лера зрозуміла, що починається новий етап її життя. І вона була до цього готова.

Олег не збрехав, коли сказав, що запихне куму на самі дальні острови. Лера  ще ніколи не улітала так далеко. І тим баче сама. Але приїхавши до готелю, вона відразу розклала речі і пішла на пляж. Вид був просто казковий. Вона навіть не очікувала, що таке буває не тільки на картинках в інтернеті, але й в реальному житті.

Перші два дні Лера тільки купала, читала книжки з планшета, лежачи на шезлонгу під яскравим величезним пляжним зонтом і куштувала місцеві делікатеси. Потім її потягнуло на відкриття і було здійснено декілька екскурсій по місцевим маршрутам. Всі страхи відносно відпочинку на самоті були розвіяні.