13.

Сергій вийшов з ресторану після зустрічі з начальником і глибоко задумався. Він розумів, що Кіра не просто так згадала про одруження. Не було ніяких сумнівів, що вона буде намагатися зіпсувати їхні з Лерою стосунки. І що тепер робити? Сказати правду? Тоді можна буде відразу збирати валізи і вертатися до Польщі. Можливо, якщо вони стануть офіційно подружжям, то ця новина вже не буде такою критичною? Він набрав Макса.

- Ало, привіт! Ти де?

- Привіт, біг босс! На роботі, де я ще можу бути? Не всім же по ресторанах шастати.

- Ти знаєш, з превеликим задоволенням помінявся б с тобою місцями.

- Щось трапилось? – Максим відразу відкинув жартівливий тон.

- Так, друже. Кіра трапилась.

- Ого.

Сергій подружився зі своїм помічником майже відразу, як вони почали працювати разом. Все-таки в чужій країні не так вже й просто знайти добрих знайомих. Не те що їхні розмови були вкрай відвертими, але про ситуацію з колишньою дружиною і говорити нема чого, все відбувалося на очах у друга.

- Потрібна допомога?

- Вона збирається добратися до Лерки. І знаючи свою колишню, ні перед чим не зупиниться.

- А ти не пробував просто поговорити?

- З ким?

- З Леркою звичайно. З Кірою балакати все одно сенсу ніякого, вона ж берегів не бачить. Як на мене, вона має право знати правду.

- І як ти собі це уявляєш? Вона все життя про це мріяла!

- А як ТИ собі це уявляєш? Краще, щоб про все їй розповіли чужі люди? Сергій, ти дорослий чоловік і ніколи не тікав від проблем. То що зупиняє тебе зараз?

- Ти не розумієш. Навіть, якщо вона не піде відразу, то буде лише питанням часу. А я не можу її відпустити, тільки не зараз, коли доля дала нам другий шанс..

- Сергій, ти взагалі себе чуєш? Який до біса другий шанс! Ти не можеш це від неї постійно приховувати і краще сказати зараз, бо потім ти зробиш тільки гірше своїм мовчанням.

- Ні. І закінчимо на цьому. Я сам розберуся зі своїм особистим життям. Ладно, побачимося в офісі. Бувай!

Він розумів, що Макс має рацію. І наскільки низько утаювати від Лерки ТАКІ подробиці свого життя. Але нічого поробити з собою не міг.

Тим часом робочий день скінчився і Лера як на крилах летіла на стоянку біля офісу, сподіваючись, що Сергій уже приїхав. Але його не було. Вона набрала, та слухавку ніхто не брав.

‘’Дивно. Може не чує? Або вже десь близько’’.

Вона вже хотіла піти в найближчу кав'ярню попити кави і почекати, коли почула як хтось позвав її.

Обернувшись, Валерія побачила як з дорогої автівки виходить дуже гарна дівчина і йде до неї.

- Ми знайомі? – спитала вона ввічливо, хоча цілком розуміла, що ця людина для неї абсолютно чужа.

- Добрий вечір, Валерія! Ні, але я багато про Вас чула. Мені терміново треба з Вами поговорити.

- Про що?

- Може підемо в кафе? А то якось холодно стояти на вулиці взимку.

В принципі вона і так туди збиралася. Сергія досі не було. А незнайомка не була схожу на якусь навіжену чи пройдисвітку.

- Чому б і ні?

Вони зайшли до закладу, зробили замовлення і Валерія сіла в очікуванні інформації.

- Я розумію, що це все виглядає досить дивно, але не могла не прийти. Мене звуть Кіра Шевченко і я дружина Сергія.

Оце так поворот!

- Ну я так розумію, що КОЛИШНЯ дружина? – Лера була на диво спокійна.

- Ой, ну це все такі формальності! Ми з Сереженькою все-таки не чужі люди.

- Це як подивитися. В будь-якому випадку не будимо заглиблюватися в такі дрібниці. Що Вам треба від мене?

Кіра явно очікувала зовсім не такої реакції. По тому досьє, що їй зібрали на нове (чи старе?) кохання Сергія, дівчина була тихою сірою мишкою. А перед нею сиділа абсолютна спокійна і напрочуд впевнена в собі жінка в діловому костюмі. Так дешевому, з мінімум макіяжу, але трималася вона досить достойно.

- Я хотіла поділитися з Вами деякою інформацією, яку просто не могла приховати, виключно з огляду на жіночу солідарність. Чула, що ви з Сергієм збираєтесь побратися?

- Мені здається, що то вже не Ваша справа – Лері вже почала набридати і ця розмова, і співрозмовниця.

- Може й так, але я вже була жінкою Сергія і в наших відносинах виявився один маленький нюанс, про який, я так думаю, він не захотів Вам повідомити. Скажіть, будь ласка, чи знаєте чому ми розлучилися?

- Так.

- Але, мабуть, Сережа не сказав Вам із-за чого все сталося. Справа в тому, що я найняла приватного детектива, щоб дещо дізнатися про чоловіка..

А ось це вже було цікаво. Бо про такі подробиці розлучення коханого Лера вперше чула..

В цей самий момент задзвонив телефон, це був він.

- Ало!

- Кохана, я під офісом. Ти де? – голос був втомленим, якщо не сказати змученим

- Я в кав’ярні через дорогу.

- Добре, я зараз буду.

- Я Вас слухаю, дуже уважно.

Кіра зрозуміла, що часу залишилось обмаль.

- Так от до чого я веду. Після одруження я. як і будь-яка нормальна жінка, захотіла поповнення в сім’ї. Ну ви розумієте. Але у нас чогось нічого не виходило. І після здачі аналізів виявилося, що я здорова. Сергій мені сказав, що у нього теж все добре. Але після всіх цих розмов, він став мене якось сторонитися. Я вже була подумала про коханку і тому найняла приватного детектива, аж тут вилізли такі подробиці, від яких я була в шоці..

В цей самий момент Сергій зайшов до кав’ярні і вже шукав очима Леру. Кіра його побачила першою і вже розуміла, що ефект від новини буде приголомшливий.

- Виявилося, що Сергій безплідний – він був достатньо близько, щоб почути ці слова. І зрозуміти, що це кінець.

Кіра була більш ніж задоволена. Лера побачила Сергія, а він почув її останні слова, в цьому вона була впевнена.

- Ну ось і все. А тепер мені пора. Дякую за увагу!

- Сидіти! – це був голос Валерії. І тон якого ніхто ніколи від неї не чув.