Частина 11. Оце так питання з самого ранку! До такого життя мене не готувало.

Договорити йому не дали.
- Так, молодята, я звичайно все розумію. Але шашлик там скоро крижаним стане. Давайте хутко вниз! Щоб через дві хвилини були за столом!
Кума була у своєму стилі.
- Зараз будемо – Сергій почав одягатися.
Робити нічого, прийшлося спускатися донизу. Мені не давало спокою, що я щось упускаю, якусь маленьку дрібничку, але тоді я цьому не придала значення, списуючи все на те, що занадто багато чого сталося в моєму житті останнім часом. На жаль.

Відпочинок це завжди чудово, а якщо це відпочинок в оточенні близьких і рідних людей, то це вже справжній релакс. Ми розмовляли, сміялися, згадували якісь спільні поїздки або історії.

Ввечері, вклавши дітей спати, кума позвала мене на кухню, під приводом зробити усім каву.
- Ну, розповідай – зажадала вона подробиць останніх подій. Завбачливо закривши двері і зробивши нам двом каву, вона сиділа в очікуванні.
Я не стала нічого приховувати і відверто все їй розповіла.
- Ну ти даєш – промовила вона, приголомшена моїм монологом.
- Чесно кажучи не очікували такого. А Віталік, ну який гад, ще й знайшов привід зробити тебе винною. Тобто як йому, так можна з усілякими хвойдами кувиркатися. А ти там повинна була все життя на нього чекати.
- А от Сергій молодець, справжній чоловік! Не став тягнути, відразу взяв своє. Так що, ви тепер разом?
- Не знаю кума, нібито. Насправді я досі не впевнена в його почуттях. Думаю, може він просто хотів відчути ті емоції, як в 17 років? Або трохи розважитися?
- Лерка, ну ти чого? Сергій доросла, адекватна людина. Я, звичайно, не знала його в минулому, але судячи з твоїх спогадів про нього..І Олег про нього гарної думки, і як про партнера, і як про чоловіка. Не думаю, що він став би приїздити до твоєї мами, тільки для того, щоб затягнути тебе у ліжко. Ти мені звичайно вибач, та є й більш примітивні і дієві засоби.
- Розумію, все розумію, але довіритися поки що не можу. Мабуть, після цієї історії з Віталіком, мені складно повірити у можливість щасливих відносин.
- Кума, то звичайно твоя справа. І ти знаєш, я тебе підтримаю в будь-якому випадку. Але подумай, чи варті твої страхи того, щоб знову втратити кохану людину? Доля рідко кому дає другий шанс. Тобі ось дала. Не проґав його. Краще вже жалкувати про те що зробила, аніж про те що не зробила. Ну це звичайно тільки моя думка і мій особистий погляд на ситуацію.
- Дякую, Маш. Дійсно. Я тебе почула. І ти як завжди права, подруго. Мабуть, і справді треба дати нам та нашим відносинам з Сергієм ще один шанс. А там хай буде, що буде!
- Оце інша справа. Така ти мені більше подобаєшся. Гарний настрій на майбутнє. Якщо що, то я займаю перше місце у черзі на хрещення вашого первістка!
- Слухай, ти трохи тормози на поворотах. Здається, на такі теми нам ще рано говорити.
- А чого тягнуть? Ти любиш його, він любить тебе. Ви дорослі, фінансові незалежні, з житлом проблем немає. Олег тебе в декрет відпустить, не переживай. Лера, ти все життя хотіла сім'ю, дітей. І взагалі, просто створена для того, щоб бути люблячою матір'ю і дружиною! Я більше ніж впевнена, що не пройде й місяця, як він тобі освідчиться. Так що уже можна вибирати весільну сукню.
На моїх очах блищали сльози. Бо мені так хотілося, щоб кума мала рацію. Щоб нарешті в моєму житті був сімейний затишок, а у квартирі лунав дитячий сміх.

- Дівчата, ви що тут чекаєте, поки зерна кави проростуть? – на кухню увійшов Сергій і я швидко витерла сльози.
- Ну так іди допомагай, якщо вже прийшов – Маша удала, що ніякої розмови не було і заговорила на якісь загальні теми.
- Сергій, а ти збираєшся залишитися жити в Україні чи знову вернешся до Польщі? – кума вміла ставити питання так сказати в лоба.
Він, однак зовсім не розгубився і відповів так, неначе заздалегідь знав відповідь.
- Звичайно в Україні. Тут моя майбутня дружина, робота, житло. Все, що мені потрібно. В Польщу тепер буду їздити тільки у відрядження.
Сказано це було за столом, де всі сиділи. І так конкретно, що й уточнювати щось на цю тему не мало потреби.

В моїй душі розлилися якесь дивне тепло і спокій. Так ось воно як буває, коли всі мрії здійснюються. Коли все що ти колись хотіла, про що мріяла, а останнім часом навіть думати боялась, все це стає реальним.
Десь о десятій всі зрозуміли, що потомилися, а тому швиденько прибрали і розійшлися по своїм кімнатам.
Це було так дивно, засинати в обіймах Сергія. Я навіть не стигла обдумати події сьогоднішнього дня, бо він був таким насиченим, що відразу ж задрімала. Мені приснилося, як я тримаю на руках свою маленьку донечку з зеленими очима і темним волоссям. Мабуть, уві сні посмішка не сходила з мого обличчя.

На ранок, поки всі ще спали, а я спустилася на кухню приготувати каву, відбулася досить складна розмова з мамою. Взагалі то, вона у мене пречудова, ми завжди були у гарних відносинах, але зараз була напрочуд серйозною.
- Лерочка, присядь, будь ласка, нам треба поговорити
- Щось сталося? Ти мене лякаєш
- Ні, поки що нічого, але може. Скажи, ти збираєшся заміж за Сергія?
Оце так питання з самого ранку! До такого життя мене не готувало. І що тепер їй сказати? Брехати не хотілося, але й коментувати те, що є насправді.. По типу:
“Мам, ну ми переспали разок і ніби він налаштований ні тільки на це” – точно не варіант
Тому я постаралася відповісти максимально чесно.
- Мама, офіційну пропозицію мені поки що ніхто не робив. І як що я прийму таке важливе рішення, то ти будеш першою, хто про це дізнається.
- Добре. Доць, ти ж знаєш, що я завжди прийму будь-яке твоє рішення. Просто будь трохи обережніша. Сергій звичайно гарний хлопець і любить тебе. Але відносини то така тендітна штука. Я бачила як ти жила з Віталієм. Не розчиняйся більше у своєму коханні до чоловіка, щоб не загубити себе остаточно. Якщо він тебе дійсно цінить і поважає, то не буде змушувати бути в його тіні. Я сподіваюсь, що ти мене почула.
- Я люблю тебе мам. Дякую за все.
Міцно її обійнявши, пішла будити Сергія і всіх інших на каву.