Сам винен

9. Рік потому

Минув рік. Вони знову зустрілися на дні народження в Софії. Тоня була із чоловіком, а Сергій — із друзями.

Вони пили, святкували, спілкувалися. А потім якось виявилося, що вони із Сергієм залишилися на кухні самі: вийшли туди покурити, щоб не диміти в кімнаті. Тоня сиділа на табуретці між кухонним столом і дверима й затягувалася цигаркою. Навпроти неї стояв Сергій.

— Слухай, а чому ти вийшла заміж за іншого, якщо казала, що кохаєш мене? — запитав Сергій.

— Тому що я бачила й розуміла, що для тебе друзі важливіші за мене. Пам'ятаєш той вечір на балконі? Я хотіла віддатися тобі, була ще геть невинною... Хотіла, щоб ти став моїм першим чоловіком. Але ти віддав перевагу другові, а не моєму коханню.

— А тепер уже пізно... Надто пізно про щось говорити, — додала після короткої мовчанки Антоніна.

«Сам винен», — подумав Сергій.

«Сам винен», — подумала про себе Тоня.

Сергій Олексійович

Подобається

#5545 в Любовні романи
#1158 в Короткий любовний роман
#563 в Молодіжна проза

У тексті є: кохання і вибір, минуле кохання, вибір між другом та дівчиною

Відредаговано: 05.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись