6. Час змиватися

Тоня ще про щось говорила й говорила, а потім не витримала й першою обійняла його за шию, притягла до себе і поцілувала просто в губи. Вони цілувалися. Сергій відчув своїми грудьми її бюст без бюстгальтера. Суто автоматично, за інерцією, він почав пестити її груди. Вони були тверді, дівочі, мов камінь.

— Ти чому без ліфчика? — запитав він.

— Та просто спекотно сьогодні, — відповіла Тоня.

Якби вона сказала, що це все заради нього, або зізналася, що вона ще й без трусиків і він може торкнутися, то, швидше за все, усе склалося б інакше. Але вона чомусь про це не обмовилася. Тоня соромилася, адже в неї це було вперше. А він теж більше нічого не запитав, так і не зрозумівши жодного з її натяків.

А в цей час у кімнаті відбувалося майже те саме. Соня та Сашко цілувалися й обіймалися. Потім Соня мовила, що хоче зайнятися коханням, але зізналася, що вона ще дівчина.

«Ну ні, — подумав Сашко. — Такого мені не треба. Вона мені й так не дуже подобається».

Він прагматично поміркував про те, що буде далі: якщо зараз між ними щось станеться, то дівчина від нього вже не відстане. Доведеться з нею постійно зустрічатися, а він такого зовсім не планував. Ось якби на один раз — і на цьому все, тоді ще гаразд. Але він чудово бачив і розумів, що від цієї дівчини потім не відчепишся. Вона закохана в нього по вуха й бігатиме за ним увесь час. Тим паче Соня знала, де він живе і де гуляє, — вона знала про нього геть усе. Ні, краще не варто. Нехай хтось інший, тільки не він. «Не надто воно мені й треба», — вирішив Сашко й подумав, що саме час звідси тікати.