Сам винен

2. Час

Їм було вже по вісімнадцять. Дівчата вступили до інституту. І тепер почували себе цілком дорослими та вільними.
Настав час стати остаточно дорослими. Тоня ще за кілька днів до всього цього обговорили із Сонею це питання.

- Я думаю, він мене кохає, — сказала Тоня.

- Так. Стовідсотково, — підтвердила Софія, — видно, що, як Сергій до тебе ставиться.

- Правда він мені жодного разу про це не говорив і навіть не натякав. І жодного разу не намагався мене поцілувати. – Зізналася подрузі Тоня.

- Ну, ось бачиш, значить хороша людина. Просто боїться тебе образити.

- Що твій Сашко? – Поцікавилися своєю чергою у подруги Тоня.

- Ну, у нас із ним вже майже було. Ми на турбазі вночі обіймалися та цілувалися. Але до найголовнішого так і не дійшло.

- Ми з тобою обидві ще незаймані. - Зважилася нарешті заговорити про те, що їх обох так зараз хвилювало Софія. - Але ж нам все одно потрібен секс. А хлопці про це мовчать. Але ми можемо влаштувати їм приємний сюрприз та подарунок. Мені здається, що якщо я займуся коханням зі своїм Сашком, то він буде зі мною зустрічатися, а так йому сенс? Ми тільки до них їздимо і все. І вони від нас нічого не мають. І ми від них теж. Ми ось можемо і потерпіти. А вони ні. Знайдуть собі тоді інших. Які одразу з ними й пересплять. Вони з нами вже більше, як місяць. Я думаю час.

- Час, — тихенько погодилася з нею Тоня.

Сергій Олексійович

Подобається

#4623 в Любовні романи
#970 в Короткий любовний роман
#457 в Молодіжна проза

У тексті є: кохання і вибір, минуле кохання, вибір між другом та дівчиною

Відредаговано: 05.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись