Український рамен і старпер

Лежу така на своєму дивані,на електронному годиннику цифри показують 4:47. Я вже не спала…. довго… За останніх пару днів я спала всього лиш дві години. Напевно… Зараз моя улюблена життям людина дивиться чергове аніме. А чому би й ні? Хотіла глянути Ван Піс, тільки от.. яка там серія? 832! Серія вийде тільки в неділю. Але проблема в тому,що сьогодні і є неділя! А вийшла лише 831!

Взагалом,в моєму списку ще більше п’ятисот різних аніме, які мені ще треба глянути. Саме тому я скорочую список прямо зараз!

Я поставила на паузу,увімкнула ліхтарик і посвітила по кімнаті, бо темно як в дупі нега. Знайшла недоїдженний ролтон і спробувала трішки локшинки.

-Холодна… Треба розігріти

Пройшла через тисячу і один кут, які так і хочуть «поцілувати» мої мізинчики, сіла на диван, загорнулася в теплезне покривало та поставила ролтон на коліна. Я глянула на екран телефону і натиснула на пуск, але замість бою Канекі Кена екран засвітився білим яскравим світлом.

Пов Вегапанк

-Сраний ehzl! Щоб їх усіх Морський Диявол утопив у глибинах Пекла!- ходив із сторони в сторону чоловік.

-Зараз я працюю над черговим  проєктом, який мені доручив Уряд, а через тиждень сюди має навідатись Сенгоку, також за наказом Уряду.Що за проєкт? Та просто Куму треба зробити кіборгом! І не просто кіборгом, а щоб потім він став роботом, але зі здібностіми диявольського фрукту! Це просто неможливо! Скільки то можна повторювати? Якщо Куму поступово перетворювати на робота, то він помре, а що це значить? А це значить, що фрукт переродиться! Ідіоти! Головне засунули мене на цей гімняний острів, так ще й показують пальчиком на створене природою, мовляв зроби по-іншому! Цур тому Уряду! Я вже сам із собою говорю…

-Так. Добре. Треба брати себе в руки. Так… треба змішати ці два елементи… – І тут вибух! – Та щоб вас!

– АААААА!- в хмарі чорного пилу і сажі почувся вереск. Скільки децибел мої вуха не винесуть! Я увімкнув вентиляцію, дим розвіявся, а я побачив, що на підлозі в лабораторії сидить дівча! Якого біса? Поки вона покривала цей світ, навіть мені невідомими матами, я зміг розгледіти її краще. Рожеве волосся, яке було підстрижене під шапочку , поголені скроні та потилиця обростали чорним волоссям. На ній були чорні джинсові шорти, такого ж кольору топ, а на плечах був накинутий коричневе покривало в клітинку.-ЩОБ ЖАЛЮГІДНІ ЛЮДИШКИ ЗАГРУЗЛИ В БЕЗОДНІ ПЕКЛА!-проклинала всіх, все і вся дівчина-МІЙ РОЛТООООН!- після цього вона мало не розридалася, дивлячись на розлитий курячий бульйон з локшиною.

– Ти хто?- я припідняв одну брову. Ні, стільки децибел мої вуха точно не витримають.

Кінець Пов Вегапанк

Очі перестало різати яскраве світло і я впала на щось металеве та холодне. Закашлялася через чорний пил навколо мене, але він раптом швидко розвіявся і я побачила те, що не можна бачити, якщо ти Хіка*, а саме розлитий ролтон!!! Я почала вживати весь свій лексикон нецензурної лексики, бо це БІІІІІЛЬ!!!

-МІЙ РОЛТОООН!-жалібно прокричала я і ледве не розплакалась.

-Ти хто?-почувся чоловічий голос. Я поглянула на смертника, що відірвав мене від страждань. Це був хлопець двадцяти-тридцяти років з сірим скуйовдженим волоссям і блакитними очима. Він був увесь в кіптяві, одягнутий в чорну футболку, штани та білий халат, що нагадував мені лікарський.

– Непристойно питати таке, не назвавши своє ім’я!- я недовірливо глянула на нього, сильніше закутавшись в своє покривало. Він на це лиш зітхнув.

-Вегапанк,- представився він.

-ЧОГО?!- я була в шоці.- Ти не Вегапанк хоча б тому, що це вигаданий персонаж аніме! Та і він точно старий, як пень! ТА НУ НАХУЙ!

-Ага, звісно. Стоп! Що таке аніме?- я розкрила очі ще більше. Ні! Ні! Ні! Не кажіть мені цієї нісенітниці! Я не потрапила в аніме! Це всього лише чувак, який збожеволів, правда ж?! БОЖЕ, Я ПОТРАПИЛА В АНІМЕ?!

-Фууух- я глибоко вдхнула, намагаючись заспокоїтись, бо мої думки розліталися і я не могла зібрати їх докупи.- Мене звати Шура. Аніме- це намальований серіал , якого в цьому світі не існує, так що можеш прийняти це за маячню, але от я не повірю, що ти Вегапанк, поки не покажеш свої праці, хоча б кіборга Куму.-ох, ну що ж, вливаємося чи як?

-Звідки ти про це знаєш?!- вигукнув  фальшивий Вегапанк… чи все ж справжній?

-Ну… Кіборг Кума має розкидати Мугівар мало не по всьому світу…- в мене почало сіпатися око. А… припустимо він справжній. Нафіга я взагалі сказала про Мугівар?

-СТОП! ТИ ЗНАЄШ, ЩО БУДЕ З ЦИМ ПРОЄКТОМ?!- шоковано крикнув чоловік і сів навпроти, поклавши свої важкі долоні мені на плечі.

– Тихо, тихо, так, я знаю приблизне майбутнє твоєї роботи,-заспокоїла я його.- Фігня повна, яку легко можна зруйнувати, ну… якщо мати силу…

– Ну от, я ж говорив, що цей проєкт – повне лайно!- з роздратуванням видихнув він і встав у повний зріст.- Так звідки ти?

– Я, скоріш за все, з іншого світу,- я також встала на ноги і гарненько закуталась в ковдру.- з ствіту більш-менш адекватних людей, а не фантазерів,- я згадала пісеньку про фантазера, яку співали місцеві п’яниці і ледве всміхнулась на мить,- але мене більше цікавить моє місцезнаходження.

– Ти зараз в одній із моїх лабораторій. І я дійсно Вегапанк. До речі, з приводу віку… В теорії я дійсно зараз маю бути схожим на дідугана… мені шістдесят три.

-Здуріти можна…- протягла я,- та певно дивуватися не варто….

– Так а тобі скільки?-запитав Вегапанк.

-Взагалі то питати таке непристойно, але на відміну від деяких, мені стільки ж, скільки і на вигляд. Тобто п’ятнадцять.

***

Сказати, що я в ахуї від життя- нічого не сказати. Вег-сан, він же вегапанк, наказав виділити мені кімнату, а завтра будемо розбиратися з моєю появою тут. Зараз я лежу в ліжку і думаю про життя. Про ту хуйню, що сталася зі мною. Про ту хуйню, з якою працює Вег-сан. Ні, ну правда, що він такого зробив, щоб зі мною сталася така фігня.

І…

Може це лише сон….

Наступного ранку