Сакура

"Подув тихенький вітерець, а листочок сакури впав на руку Сакурі. Вона підняла голову і побачила його... Їхні погляди зустрілися, а потім і поцілунок. Червоне сонце заходить за гору, а обійми хлопця зігрівати душу Сакури, і тепер, вона знає, що таке кохання..."

Ах... Кохання- хоч це і хімія, однак саме вона спонукає людей творити неймовірні речі. Та мабуть не кожному  дано відчути це. Дівчина Сакура- вона не знає кохання і не знає, що таке кохати, тільки із фільмів. Вона була дуже розумна та талановита , а талант її проявлявся в малюванні.  Вже в такому віці вона вже зайняла перше місце на світовому конкурсі малювання. З малого віку вона малювала, малювала і малювала. Пару раз вона тікала зі школи, щоб малювати. Саме тому зараз вона в шостому класі. Однак їй не дуже подобається вбивати свій час в школі, бо на її думку куди краще буде потратити час на малювання.Півроку вона робила вигляд, що вчилась, але всі вчителі зразу помітили її відсутність на уроках, а тому прийняли рішення найняти їй людину, яка буде слідкувати. В одиндцятому класі учиться один хлопець на ім'я Тенго. Любитель комп'ютерних ігор та взагалі та ще лінива попа. Звісно в школі він мало вчиться і оцінки відповідні, а оскільки це останній рік, то йому практично нема чого втрачати. Останній раз в школі він з'являвся тиждень тому і то, тільки тому що, в його друга було день народження. Темноволоссий, худий та в окулярах, вічно в навушниках та весь час з пляшкою пива. Однак тільки із-за його краси він користується популярністю у дівчат. За ним бігає кожна друга дівчина, але Тенго пропускав це повз вуха. І ось, коли він таки з'явився в школі, то його зразу викликав директор.

-Тенго, оскільки тобі оцінки не цікаві, ти мусиш зробити хоча щось корисне для школи.- Каже директор, а у Тенго на обличчі була німа сцена.- Є одна дівчина шістнадцяти років в шостому класі. Вона неймовірно талановита, і написала не одну чудову картину, однак школу вона повинна закінчити. Вона часто тікає зі школи і весь час тратить на малювання. Її звати Сакура. Батьків вона не має, а виховує її бабуся з дідусем, а тому ми забов'язані про неї піклуватись будь-яким способом.- Ще п'ять хвилин пояснень і тільки потім Тенго витягнув навушник з вуха...

-Га? Ви щось казали?- Після директор зрозумів, що це було дуже складно... Ще п'ятнадцять хвилин і Тенго таки прийняв це завдання, хоч він був проти. Сакуру йому шукати прийдеться самому, хоча за планом вона має бути в школі. 

Тенго розлючений включив музику та пішов шукати це дівчисько. Йому було все цікаво,як дівчина в шістнадцять років може вчитись в шостому класі. Хлопець зайшов в клас в якому вона має бути, але звісно її там не було, а з інформації він мав тільки її фото. Справ у нього сьогодні не було, а тому він відправився на пошуки дівчиська, хоч в його голові вже не один раз промайнула думка послати це все куди подалі. Та коли він вийшов зі школи і направився до місця де вона зазвичай буває, в полі під деревом, то врізався в одну дівчину. Звісно в той момент Тенго залип в телефон і не бачив нічого перед собою.Він зіткувся з одніє дівчиною, і звісно це була та сама Сакура. На фото вона трохи інша, як мінімум тому що, на фото в неї біле волосся, а в житті рожеве. Та як тільки їхні погляди зустрілись, то в голову хлопцю щось вдарило. Здавалось би, що може зачепити такого холодного і пофігістичного хлопця, однак її очі... Сірі, вони ніби показували всю біль яку вона пережила, а рожеве волосся ніби казало, що добро в ній ще живе. Низенька та з неймовірною вродою- Сакура, вона вибачилась та пішла далі. А Тенго сидів ще півхвилини, і тільки потім до нього дійшло, що саме йому потрібно було. Він встав та побіг за нею. 

-Гей!- гукає той,- ти ж Сакура? Правильно?

-Так, це я. Тобі щось треба?

-Справа в тому, що диреткор заставив мене дивитись за тобой, бо ти не ходиш в школу і тікаєш заради малювання.

-Так. І що? Мені не потрібна нянька, я сама справлюсь.

-Е-е-е-е ні, тепер я тебе просто так не відпущу! Я буду слідкувати, щоб ти не тікала зі школи! Якщо прийдеться, то буду навіть в класі в тебе сидіти!

-Ні,- сказала та і пішла додому, а в руці був малюнок,- раз ти хочеш за мною доглядати, то хоча б дізнайся де я живу.- Сакура пішла мовчки, а Тенго нічого не залишалось окрім як йти поруч. Всю дорогу вони мовчали, і тільки під кінець Сакура мовила.- Ти навіть слова не сказав... І чи ти знаєш як це любити?- На що той лише мовчки глянув в підлогу.

Дорогою додому його мучало питання: "А що таке кохання? І чи дійсно воно того варте? І чи потрібні ці всі жертви заради нього? Що ж зі мною коїться? Треба прийняти душ, а то так і закохатись можна, а мені сльози непотрібні."

Тенго дивився у вікно і думав: "Чому це зі мною сталось? Невже саме я повинен був доглядати за нею? А якщо вона почне влаштовувати скандали? Мені ці проблеми не потрібні, але... Її очі... Чому так боляче?"- Тенго продлвжував роздивлятись зірки, та чомусь, мріяти як він обнімає її. Кохання з першого погляду? Цілком можливо, однак він ще не розуміє, що сама Сакура відчуває.

"Я боюсь, мені боляче та страшно... Чому саме він? За мною ще ніхто не доглядав окрім бабусі та дідуся. Я можу впоратись сама, але... Це так приємно, що хтось звернув на мене увагу... Я так щаслива."- думаю про себе Сакура та дивиться на зірки. Потім вона помітила падаючу зірку, і не довго думаючи загадала бажанння: "Я хочу, щоб колись, я відчула справжнє кохання, щоб я зрозуміла, як це мати дорогу  тобі людину..."

Ранок. Тенго вже стояв під воротами будинку Сакури, та чекав воли вона вийде. Довго йому чекати не прийшлось, бо вже через десять хвилин Сакура з'явилась перед ним. Така сама красуня, з рожевим волоссям, однак на цей раз уже усміхнена, але її очі все одно казали про те, яку біль вона перенесла. Звісно, вона не розказала йому нічого із свого минулого, але по її виразу обличчя було зрозуміло, що вона рада їх зустрічі. Сама Сакура дуже тендітна дівчинка, хоч вона ставиться до всіх холодно, але якщо вона бачить шанс вчепитись за кохання, то вона вже його не упустить. Про кохання вона знає тільки з книг та фільмів, але в реальному житті не знає як це проявити, а тому просто легенько посміхалась та мовчки йшла поруч. В руці в неї було полотно, і Тенго зразу зрозумів, що вона піде малювати на те саме місце в полі. Хлопець нічого не казав їй про це, але відправився до того місця зразу як відвів Сакуру до школи. Тенго включив музику в навушниках та рушив, а в голові думки: "А може, я для нех нічого не означаю, і це відчуття лише ілюзія?"- ці думки не давали спокою бідному хлопцю. Від школи до поля приблизно три кілометри, а тому за весь час що він туди йшов, його зустріли всі можливі думки про Сакуру. Коли той прийшов на місце, він взяв зошит та почав писати: