Розділ №35. Любовні зілля

Вуглик:

Святі носочки, як же добре в нашому світі мати гарні зв'язки та здорове почуття гумору. З таким багажем, можна мститися знову та знову, насолоджуючись муками тих, хто зробив  боляче твоїм близьким. І це було прекрасно. Принаймні мені стало значно легше від того, що я збагрив групу на Алекса та його пасію. А Серафима Санктівна, коли дізналася, що його дамою серця та печінки є Алітьєра — відразу ж зрозуміла, кого треба ставити на заміну. Чудова жіночка! І я більше ніж впевнений, що скоро вона доповість про цю неприємність ще й всій сім'ї Імеморіала. Так що мучатись йому ще довго доведеться.

Поки мої діти слухали лекції по травам, лікарському мистецтву та зіллям,  я добросовісно натягнув на свої лапки шкарпеточки та гортав книги у куточку. Яким же було моє здивування, коли вся група добросовісно продовжила собі заробляти автомат з некромантії та чинила мілкі капості. Гардеміард он, вмудрився ще на вході зачепитися за поріг та відірвати з сорочки Алекса кілька гудзиків. Ні, він то їх потім пришив назад, але Алекса ніби зарядом вдарило. Що він з ним зробив, я так і не зрозумів.

А от далі в хід пішла вроджена хитрість, талант та "дурість". Перші дві якості — адептів, а дурість — аспірантки. Це ж треба було додуматись дати універсалам  два  заняття підряд практичні завдання з виготовлення самих простих зіль! В неї клепки зовсім не було! А от в мене була, тому я злітав додому і взяв з десяток охоронних амулетиків на шию собі і по одному самим дітям. Як відчував!

— Гаре! Сокиру тобі в глотку! Ти скільки туди магії вбухав! — буркотів я на гнома, який в шоці дивився на колбу з тим, що мало було "легким очищаючим для шлунка". — От тепер закривай цю гидоту і підписуй "Кохання до найближчого туалету".

— Пане Вуглику! — ображено мовив гном, не очікувавший такого ефекту. — Я ж не думав, що воно так вийде...

— А чим ти Сару слухав? Бородою? — здивовано повернув голову на дев'яносто градусів. — Вона ж відразу сказала усій групі, що все, що ти магічиш своїми обдарованими пальчиками, доводить до серцевого нападу.

Десь позаду вибухнув ще один казанок у близнят, знову обмастивши скажену Аліть'єру. Певно вона ніколи не працювала напряму з обдарованими дітьми, бо нервів її вистачило ненадовго. Після нового магічного феєрверку, який перефарбував увесь кабінет в золотавий колір, вона мовчки написала на дошці завдання і залишила кабінет.

— І що нам тепер робити? — трохи засмучено запитав Мартін, поглядаючи на небезпечне для життя варево зі всіх боків.

— Повторюйте за мною. "Я універсал. А універсалам заходити в кабінет зіллєваріння можна лише у випадку війни".

— А чого? — розумно перепитав мій улюбленець.

— Бо тоді одною людиною більше, одною менше — ніхто не помітить. Та й на ворогу можна випробувати усе твоє добро, — посміхнувся, споглядаючи з двадцять колб у ящику гнома.  —  
Так що тікайте в гуртожиток митись й нікуди не виходьте. Зрозуміло?

— Зовсім нікуди? — спитав Мартін, поглядаючи на сумку, з якої сторчала коробка. Певно на побачення зібрався. — Навіть в академію?

— З території академії ні ногою. По Сент Ебісу полює експериментальний маг, який краде універсалів. Кайлен, скоріше за все, потрапив до нього в пастку.

— Він же шукав своїх родичів з амулетом. Як на нього вийшов той маніяк?! — обурився Мартін. — Це тому леді Сайленс так часто зникає?

— Так, Мартіне, тому. Той гад шукає ще одного універсала, щоб провести ритуал. Так що навіть не вздумайте звалювати на сиву маківку Сари свій майбутній труп. Добре? — серйозно обвів поглядом дітей, повертаючи голову навкруги. — Ідіть вже. А ти, Гаре, тягни своє добро за мною. Вип'ємо чогось міцного, підпишемо твою колекцію та поговоримо про діло.

Гардеміард швиденько склав залишки в сумку, почувши святе слово "діло". Мені здається, він би навіть з того світу воскрес би, тільки б продати щось зі свого арсеналу. Втім, комерційна жила в нього була і гріх її не розвивати. Тому я сів на його плече і став вказувати шлях до невеличкої таверни неподалік від самої академії. Люди які не знали власника "П'яного дракона" ніколи б не подумали, що він заправляє дуже специфічним товаром на чорному ринку. І ось такі специфічні роботи, які були в рюкзаку гнома, цінувались на вагу золота.

Як тільки ми увійшли в це святе місце, я замовив нам по чашці кави та став розглядати витвори мистецтва.

— Це мав бути еліксир здоров'я? — запитав, тримаючи в крилі зеленувате варево. Отримавши стверджуючи уивоу, віддав власнику колбу й мовив: — Підписуй: «Зцілююче кохання». А в інструкції допиши для Ктуарха, що воно лікує тіло, але зносить клепку через любов.

— І що, його дійсно можуть купити? — здивовано перепитав він, каліграфічно прописуючи все.

— Чого тільки не купують. Хоча твоє "Кохання до найближчого туалету" взагалі викличе фурор. Бо пан Ктуарх спеціалізується на рідкісних методах помсти. Так що ти ощасливиш дружину якогось зрадника, — угукнув весело під ніс. — О, про зрадників! Поки не забув, а чого це Алекс здригнувся, коли вдягнув назад сорочку? Ти що, там голку залишив?

— Та ні. Чесно кажучи, є в мене одна дивна думка, але то більше спостереження, — невпевнено протягнув гном.

— Та викладай вже, не задзьобаю.

— На гудзику залишилась моя магія і вона мала б посилити його почуття до пані Інкейв, якщо він її так любив, що геть леді Сайленс образив. Але чомусь все вийшло навпаки, — задумався він, гладячи свою рожеву бороду. — Ви не помітили, бо якраз роздавали амулети нам, але містера Імеморіала аж сіпало, коли він намагався вийти з кабінету, поки та дама тримала його руку.  З нього ніби спало якесь любовне заклинання.

— Думаєш цей інкубячий зад знову опоїли приворотом? — задумався. — А що, було б логічно, якби я не знав, що Ал мав чуйку на всі стандартні любовні зілля. Хіба що, якийсь унікум, типу того ж Альфреда, винайшов щось новеньке. Тоді твоя унікальна магія, будучи сильнішою, витіснила той приворот. Питання лише в тому, хто його наклав та для чого.