Розділ №31. Солодка помста

Вуглик:

— Ах ти ж дупа недобита! Ах ти ж псих недолікований! Ах ти ж колючка в попі болотного царя! Інкуб недоросток! — скаженів я на очах, не спроможний заспокоїтися.

Сара значить  дозволила йому обійматися з собою, пустила в душу, а цей комар спокусник потягнув свого хобота до новенької аспірантки! Я навіть змирився з тим, що вона з ним пов'язана! А цей ізверг посмів закохатися! Ну я його закохаю! Так закохаю, що мало не здасться!

— Пане Вуглику, у вас пір'я стало дибки. Ви себе добре почуваєте? Може вам водички? — запитав Гар, підходячи ближче. Десь збоку почувся скрип і група увійшла в повному складі в аудиторію. — Якщо бажаєте, я можу замість вас посидіти з ними...

— О ні, Гаре. Я вам зараз таке веселе життя влаштую... — промовив, роздивляючись підручник, який я наготував за проханням Сари. — Добрий день, любі адепти! Щиро сподіваюся, що ви на сьогодні прочитали всю цю красоту і вивчили. А щоб ви точно не отримали наганяй, беріть чорнила та пишіть на лівому зап'ясті: «Oculi caeci» — це заклинання сліпоти. Далі, «Cadere aequo» — падіння на рівному місці. «Sternumenta ad vitam» — чхання до кінця життя. Все інше знайдете в книзі.

— А що власне сталося? — запитав Кайлен, оглядаючись по сторонам. — І де леді Сайленс?

— Не твоя справа, білявий. Ваша справа маленька. Хто хоче отримати залік по практичним з некромантії? — почувши скептичний ентузіазм, вирішив трохи мотивувати їх. — Так, шибеники. Нам треба терміново провчити одного цілителя, який образив Сару. Хто використає на ньому заклинання з цієї книги, отримає автомат.

— А які умови, пане Вуглику? — завчасно перепитав Гардеміард. — Є якісь ньюанси?

— Не попастися. Тому я вам і сказав записати ці заклинання. Як тільки справа запахне смаженою совятиною — кидайте сліпоту і тікайте. Я то вашу тушку врятую потім, але мою тушку через цю помсту вже мало що врятує. Так що побережіть мої нерви! — буркотів, крокуючи вздовж учительського столу. — Тих, хто справить на мене враження, пригощу у місцевій таверні чимось смачним.

— А де знаходиться винуватець нашого автомату? — діловито запитали близнята, гортаючи свій примірник. — І скільки в нас часу для екзекуції?

На моє здивування, вони почали щось схематично зображати на листочку. Я не став вдаватися у подробиці й дивитися в їх плани, а вирішив почекати на реалізацію. Тому здав Алекса з усіма його планами, графіками та тим, що мені нашепотіли привиди після того, як пішла Сара. Нове любовне захоплення Ала справило враження не тільки на мене, але й на всіх місцевих.

Поки моя група переварювала інформацію та думала, як отримати залік, я вів їх прямо до будиночку Імеморіала. За данними пані Фріденберг, у них з тією блондиночкою сьогодні якраз мало відбутися побачення. Як порядна домовичка, вона не могла додати їм в торт йогось для прочищення шлунку, зате "випадково" сплутала цукор і сіль. Так що десерт вийде не надто смачним.

Дім цілителя стояв зовсім поруч з самою академією. Як гарний друг Ала, я зняв усі сигналки перед тим, як мої шибеники ступили на поріг. Нема чого закоханих відволікати від поцілунків непрошеним дзелинчанням на вухо. Я обережно відчинив задній вхід та впустив дітей до кухні. Судячи з ідеальної чистоти, туди Ал ніколи не заходив. Воно і на краще, буде легше сховатися.

— Все, діти. Даю вам добро на всі  капості. Давайте! Я вірю у вашу фантазію!

Не чекаючи відповіді я здійняв свою дупу в повітря та швиденько вилетів на вулицю. Поки на небі потихеньку збиралися осінні хмари, а солодка парочка на диво швидко сіла за стіл, я молився Забутій, щоб не пішла злива. Помста справа свята, але хвіст через неї не має страждати. Зате Алексу було надто комфортно в своєму теплому домі, поїдаючи м'яско та попиваючи трав'яне вино, яке ця аспірантка далекоглядно принесла з собою.

О, чого мені коштувало не вчепитися кігтями в цю інкуб'ячу морду! Головне, ще нещодавно промовився мені, що йому подобається Сара, а сьогодні вже на побачені з якось блондинистою напівельфійкою! Не дарма я стільки часу віднагяв його від Сари! Святі носочки, та хай краще з тим Вартовим буде, ніж з цим прихильником гострих вушок!

Поки я буркотів собі під ніс, мої адепти повільно перейшли до справи. Фріда якраз подала на стіл солоний торт, яким ці двоє люб'язно мали подавитися, коли погасло світло. Це мало що змінило правда, але далі...о, що було далі...у стола "випадково" зломалася ніжка і всі тарілки полетіли прямо між ніг Ала. Поки красуня намагалася серветками витерти маслянистий слід від гарячого тушеного м'яса в сливовому соусі, свічки, котрі створювали їм атмосферу "випадково" загорілись і підпалили скатертину.

Не те, щоб це надовго їм зіпсувало настрій. Алекс швидко зміг знайти рішення, потушити пожежу і навіть врятувати той злощасний торт! Ба більше, вони сіли його їсти на диван, як тільки інкуб переодягнувся. Я вже думав, що мої адепти зовсім втратили фантазію, бо добрих хвилин двадцять взагалі нічого  не відбувалося. Вони з'їли десерт, нахвалюючи Фріду і стали обійматися, про щось розмовляючи. Я заради цікавості аж наклав магічне прослуховування.

Алітьєра якраз потягнулася своїми рожевими губами до шиї Алекса, коли на всю кімнату почулося дивне гарчання.

— Думаю, варто відкласти нашу зустріч, — мовив суттєво зблідлий інкуб, вириваючись зі сталевого захоплення Алітьєри. — Мені щось недобре.

— Але, просто поцілуй мене. Я впевнена, ти цього хочеш, — спокусливо протягнула дівчина, відверто лапаючи його груди. — Зроби це і я піду.

— Краще іншим разом...

Мить, і Алекс випхнув коханку зі свого дому, на швидкості тікаючи на другий поверх. Невже це його солоний торт так пройняв? Всі трави з ефектом "полегшення" він би моментально відчув у їжі. Чи може та спокусниця йогось підлила йому? Он як намагалася до нього лащитись. Та я до Сари так не лащився, коли розтрощив випадково третину її заготовок!

— Пане Вуглику, так що, автомат буде? — запитав Гар, нишком підходячи ззаду.

— А що ви зробили з Алексом? — поцікавився.