Розділ №14. Ввідна лекція

Саріела Сайленс:

Кабінет некромантії сьогодні мав напрочуд охайний вигляд: вимита до блиску підлога, свіжо пофарбовані стіни, розставлені на місця мензурки та посібники. Двері в підсобку були щільно зачинені, аби не лякати раніше часу студентів. Власне там і зберігався матеріал для практики та десятки мінералів, трав, зборів та заготівель для ритуалів. Не те щоб вони комусь були потрібні, але краще було б тримати студентів якомога далі від того, що могло їх вбити при неправильній експлуатації.

— Доброго ранку, адепти, — привіталася зі своєю групою, сідаючи за вчительський стіл. — Мабуть, почнемо з головного. Сьогодні ввечері ви матимете шанс змінити інтер'єр своєї кімнати. Я принесу вам цікавий артефакт, який може матеріалізувати думки. Тому, у ваших же інтересах завчасно продумати дизайн до найдрібніших деталей. Я прийду до вас о дев'ятій вечора, так що прибрати свій бардак ще буде час. Не хвилюйтесь. Взагалі, без екстрених випадків, я не буду до вас заходити, тому можете спати спокійно...

— Дякуємо! — пронеслося полегшення по аудиторії.

—  Друге, що вам треба знати – це практика. З наступного тижня у вас розпочнуться лабораторні роботи. Поки що ви слухатимете спільні лекції з різних предметів і в принципі нічого нового не дізнаєтеся. Тому, головна ваша задача — не влізти ні в яку халепу, або влізти так, щоб ви не постраждали.

— А що буде на практиці, леді Сайленс? — запитав боязливо перевертень.

— А ви з ранку їли? — спокійно запитала.  Побачивши кивок, продовжила: — Тоді краще потім розповім. І в понеділок приходьте голодні, про всяк випадок.

— Чому?

— Тому, що прибирати будете за собою самі. Так ось... Третє... — в горлі задерло і я розкашлялася, ні краплі не соромлячись адептів. — Увечері ми з вами ще створимо сигналки, аби я точно знала, хто, у що і коли вліз. І не дивіться на мене так, ви ж все одно влізете кудись. Я що, не знаю адептів?

— А для чого вони? — поцікавився гном, перебираючи в пальцях золоту монетку. Видно вже планував налаштувати конвеєр з  виготовлення й продажу амулетів.

— Щоб вчасно витягнути вас із неприємності до того, як потрапите у відділ Вартових Безодні та вилетите з Академії. Мені абсолютно начхати, — чхнула, випадково запаливши нещасний кактус на столі. Це був уже сьомий за цей рік. Відразу потушивши його, я потерла ніс і продовжила. — Начхати на те, чим ви займаєтеся у вільний час. Якщо треба буде, я зможу легко сховати ваш труп після нелегальних магічних боїв і нічого мені за це не буде. Але ви моя перша група і я хочу вам допомогти. Повірте, мало хто хоче возитись з унікальними магами.

Гардеміард опустив погляд, про щось згадуючи. Втім, не він один. Видно дісталося цим магам не менше ніж мені у свій час. Буде добре, якщо їх взагалі хоч чомусь навчили в попередній Академії. Треба буде якось перевірити.

— Сьогоднішнім домашнім завданням для вас буде написати мені свою біографію зі всім підводним камінням, про яке я маю знати. В тому числі про всіх ворогів, які можуть для вас бути небезпечними. Про всі нелегальні заняття. Про всіх родичів, які хочуть ваш спадок відібрати й так далі. На наступному занятті ви мусите коротко розповісти про це перед всією групою.

— А якщо немає нічого розказати? — спитав гном, вдивляючись в мої наруччі. Невже помітив магічний захист з блокуванням магії?

— Не смішіть мене, Гардеміарде! З вашим хистом до заробітку і чудовим даром, ви давно вже мали нажити немалий статок і ще більший список ворогів. Мій все одно більший, не хвилюйтеся.

По кабінету пронеслась хвиля реготу й адепти трохи розслабилися. Певно очікували нудної лекції чи щось на кшталт «Відкрийте підручник на першій сторінці та читайте самі». Нічого, ще звикнуть, що ми всі одна велика сім'я. Це допоможе їм протистояти агресії від інших магів і не зійти з глузду. А знання я ще встигну їм дати.

Чхнувши ще раз сирою силою, я витерла ніс і вмостилася зручніше на своєму місці, починаючи вступну лекцію.

— Давайте я трохи розповім вам про те, що ж ми з все ж таки будемо вивчати. Так ось... Блок некромантії охоплює цілительство, ритуали, закляття та вивчення рас. Оскільки некромантія у більшості з вас майже не виражена, я вам раджу зробити акцент на вивчені зцілення та заклинань. Це те, що вам стане в пригоді кожен день і воно не потребує попередньої підготовки як, наприклад, проведення ритуалів.

— А чому цілительство в блоці некромантії? — резонно зауважив перевертень. — Це ж зовсім різне.

— І цілитель, і некромант працює з живими полями та душами. Біда в тому, що для зцілення треба мати набагато менше дару, ніж для підняття когось з мертвих, — пояснювала на прикладі. — Природні стихійники, такі як ельфи, теж можуть зцілювати за допомогою трав. Але дару в них — зомбі наплакав. Вони не бачать душ, не відчувають їх емоції, і крихти життя в тих же кістках не знайдуть. Тому жоден ельф ніколи не стане повноцінним некромантом і не зможе підняти нікого з кладовища.

— А що робити гномам тоді? — запитав Гардеміард, погладжуючи робочу сокирку. — У нас в крові закладено з металом гратися, а не з кістками. Та й закляття нас погано слухаються.

— Дарма ви так, пане Гар. Ваш специфічний дар зав'язаний саме на ментальній магії та заклинаннях. Ви інстинктивно вливаєте у свої амулети закляття істинних почуттів та прив'язуєте його до носія.  Вам дісталося мало, але з вашим ентузіазмом, вам більше й не можна, а то в нашій Імперії буде перенаселення.

— Правда ваша, — хитро опустив очі гном, наче й нічого не сталося. Але ж я то пам'ятала, що його вигнали з Бладстоуна за перенаселення. — Виходить нам не треба опановувати повністю некромантію?

— Не треба. Головне скласти екзамен і отримати ліцензію. А там, якщо не ваше, то теорії вам буде достатньо. У мене так з ментальною магією. Вивчила теорію і забулася після здачі. Ви не можете вміти все. Ви універсали, а не боги.

Лиця моїх студентів значно посвітлішали. Певно вони, як і я колись, переживали яким чином опанувати те, що не можна опанувати. Ну, нічого, зі мною не пропадуть. Варто буде їх повчити ще й життєвим мудростям. Вони й то більше стануть в пригоді, ніж ритуал впокоєння зомбі третього порядку. Ну нічого, на наступний раз дам їм завдання почитати книгу з тими безглуздими заклинаннями та знайти для них розумне застосування. О це буде весело! Головне, щоб Вуглик не здав раніше часу, як ми з ним на практиці перевіряли цю величину книгу, а то втратимо нові ідеї.