Глава 4.

Офіційний старт їхньої «угоди» було призначено на понеділок, але студентське полювання не збиралося здаватися без бою. П'ятниця на факультеті комп'ютерної інженерії видалася напрочуд теплою, сонячною і... напруженою для одного конкретного завідувача лабораторії.

Іра разом із Діаною, аспіранткою кафедри, стояли біля великого вікна їхнього спільного кабінету, спершись на підвіконня. В руках у кожної було по чашці кави, а на обличчях – абсолютно непедагогічні, зловтішні посмішки.

– Ірино Анатоліївно, ви чули, що вчора на другій парі влаштували першокурсниці? – Діана тихо захихікала, роблячи ковток кави. – Вони пустили чутку в чаті потоку, що Сергій Олександрович фанатіє від аніме. І дві дівчини примудрилися прийти на пару в костюмах з елементами аніме з Магічної битви! Жаль тільки, що наш суворий Скорпіон не оцінив, бо ні дупля не ріже в цьому жанрі мистецтва.

– Ну, це ще квіточки, – посміхнулася Іра, згадуючи вчорашній ранок. – Ти б бачила, що я знайшла в нас на столі для обговорень. Хтось підкинув туди шоколадку, де замість обгортки роздрукували QR-код. Я з цікавості відсканувала своїм телефоном, думала, може посилання на якусь лабораторну. Ага, щас! Посилання на сторінку в соціальних мережах. Не знаю який в цьому сенс, враховуючи щиру відразу Сергія до шоколаду. Але погодься, шоколадка смачна, але сподіваюсь ми не загоримось від шаленої пристрасті до якоїсь студентки, може вона туди підсипала приворотне зілля. Або проносне… Або снодійне… Або проносне і снодійне разом… Ніколи не знаєш, що в людей в голові.

Діана вже просто в голос реготала, закриваючи обличчя руками. – А це ви ще пропустили головне шоу в середу, коли вас не було після обіду. Там одна другокурсниця вирішила піти ва-банк. Вона підстерегла Олександровича біля сходів і прямо йому під ноги... театрально упала втрачаючи свідомість. Зітхнула, закотила очі й сповзла акуратно притримуючись за двері.

Іра аж очі округлила від подиву: – Та ти що! І що Сергій? Поніс у медпункт на руках?

– Ага, зараз, розігнався! – Діана витерла сльозу від сміху. – Наш комп'ютерний геній навіть портфель із рук не випустив. Він подивився на неї, дістав літрову пляшку «Моршинської» слабогазованої, відкрутив кришку і з абсолютно кам'яним обличчям лікувально вилив їй половину прямо на голову. Дівчина від несподіванки аж підскочила, закашлялася, бульбашки видно не туди попали! А він так спокійно каже: «О, перша медична допомога при тепловому ударі спрацювала. А тепер бігом у медпункт, у вас явно порушення терморегуляції». І ця бідна, мокра, як курка, студентка з розмазаною тушшю пішла шукати кращої долі.

Іра вже просто трималася за підвіконня, щоб не впасти від реготу. – Боже, він ненормальний!

– Але це ще не фінал! – Діана аж підстрибнула від азарту. – Вчора на консультації інша німфа вирішила взяти харизмою. Сіла навпроти нього, розклала креслення і почала так запекло підсовувати своє декольте прямо йому під ніс, що ледь на стіл не лягла. Але красуня не врахувала одного – вона перед цим вилила на себе, мабуть, пів флакона якихось ядучих солодких парфумів з нотами ванілі та мускусу.

– О ні... – Іра закрила рота долонею, знаючи патологічну чутливість Сергія до різких запахів.

– О так! Наш Сергій Олександрович тримався рівно тридцять секунд. А потім його очі почервоніли, він судорожно вдихнув повітря і... напчихав їй просто у виріз сукні! Гучно так, на всю аудиторію! Дівчина застигла, як укопана, а він витер ніс серветкою і каже: «У вас у кресленнях така ж токсична похибка, як і ваш парфум. Переробити». Вона червона як рак вилетіла з кабінету!

Дівчата вже просто відверто вили від сміху, задихаючись і витираючи сльози.

– Дивись, до речі! Почалося! – Діана раптом ткнула пальцем у скло, вказуючи на кущ бузку біля паркану.

Нанизу біля головного входу, на лавках під вересневими платанами, розташовувався «штаб опору» – компанія третьокурсниць на чолі з бездоганною Мар'яною. Дівчата пили каву, поправляли макіяж і вичікували.

Срібляста машина Сергія припаркувалася якнайдалі від входу. Сам «великий і грізний Скорпіон», замість того, щоб упевнено йти через парадні двері, обережно вийшов із салону, злодійкувато озирнувся і... пригнувшись, рушив вздовж стіни корпусу.

– Боже, він що, повзе? – Діана затисла рота рукою, стримуючи новий напад сміху. – Доцент Олександрович освоює нові тактики!

Сергій, втиснувши голову в плечі, перебіжками рухався від одного вікна підвалу до іншого, ховаючись за архітектурними виступами. Коли Мар'яна на ґанку повернула голову в його бік, Сергій буквально вмерз у цегляну кладку, злившись із університетським фасадом. За секунду він зробив фінальний ривок і юркнув у напівпідвальні двері чорного входу, якими зазвичай користувалися лише сантехніки та вахтери.

За хвилину двері їхнього кабінету з гуркотом відчинилися. На порозі стояв захеканий Сергій. На його плечі висів сухий листок, а на обличчі застиг вираз глибокої психологічної травми.

– Це не університет, це поле випробовувань, – прохрипів він, зачиняючи двері й повертаючи замок. – Вони там влаштували блокпост. Іро, наша угода в силі? Бо якщо ні, я звільняюся і йду в монастир.

–  Жіночий? – Іра з Діаною продовжували реготати, тримаючись за столи. – Сергію Олександровичу, ваш тактичний маневр під стіною заслуговує як мінімум на публікацію в Scopus, – крізь сміх видавила Діана, наливаючи йому води з кухонного гарнітура.