Сад Випадкових Рим
«Довічне осудження - їх пролог.»
Вірш 2025р
Серця з туги тремтять від болю,
Бо в небі грому вибухи лунають.
Ракети жорстоко забрали волю,
Сусіди-чорти, бляха, дітей вбивають.
Ще вчора вони раділи світу,
Сьогодні вже серед хмарин блукають.
Невже у жорстокості катма ліміту?
Чи може так довго його шукають?
…
О, справедливість, де ж твої руки?
Чому твої очі ясні не сяють?
Ти зникла серед ночі, серед мраку муки,
А нас тут зараз без причин карають.
…
У світі, де править темрява глибока,
Де людяність ізгасла в безодні забуття,
Усі сидять, та не прикривши ока,
Чекають бодай кращого життя.
…
А вбивці кляті ще познають горя,
Світлом не засяяний відтепер їх шлях.
Вдома вони точно не отримають «героя»,
І не отримають відзнаки у боях.
Бо більше немає садистам цим вороття.
Довічне осудження — їх пролог,
І якщо не ми — їх Великий Суддя,
То неодмінно ним стане Бог.
Відредаговано: 28.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
