Вірш 2024р.
Я, мабуть, згодна була б літати
Небом, як вільний птах.
Квіти у коси свої вплітати,
З посмішкою на вустах.
Бігати полем босоніж жовтим,
Мов те мале дитя.
Навіть, гуляти містом згодна,
Вночі і до забуття.
Тільки б не чути гучні тривоги,
Гул ворожих ракет.
Тільки б не було страшних новин
Ні про один шахед.
Тільки б вернулись усі, хто має
Вернулись додому, до нас.
Тільки б не було більше смертей,
Не було болючих гримас.
Жодні батьки аби не ховали
Дітей раніше за них.
І в молитовні аби не співали
За героїв своїх.
Я би не проти крил відростити,
Довгих таких, громіздких.
Ними не проти небо закрити,
Тільки замало моїх.
Відредаговано: 28.05.2026