Сад Випадкових Рим

«Я би не проти крил відростити.»


Вірш 2024р.

 

Я, мабуть, згодна була б літати

Небом, як вільний птах.

Квіти у коси свої вплітати,

З посмішкою на вустах.

Бігати полем босоніж жовтим,

Мов те мале дитя.

Навіть, гуляти містом згодна,

Вночі і до забуття.

Тільки б не чути гучні тривоги,

Гул ворожих ракет.

Тільки б не було страшних новин

Ні про один шахед.

Тільки б вернулись усі, хто має

Вернулись додому, до нас.

Тільки б не було більше смертей,

Не було болючих гримас.

Жодні батьки аби не ховали

Дітей раніше за них.

І в молитовні аби не співали

За героїв своїх.

Я би не проти крил відростити,

Довгих таких, громіздких.

Ними не проти небо закрити,

Тільки замало моїх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше