Сад Випадкових Рим
«Там, де чорти доживають…»
Вірш 2023р.
Я могла б написати про привида,
Про джавеліни і байрактари
Я могла би кричати про біль,
І про те, що нас розтоптали.
І жалітись на долю хотіла би,
На вогонь, на сирени, на страх.
І на вбиті роки жалілась би,
Тільки країна в наших руках.
«Это власть! Мы все невіновны!
Мы же русскіе. Братскій народ!
А картінкі вот эті поддельные.
И Зєлєнский ваш вечно врёт!
Мы по мірным, of course, не стреляем.
А все жертвы и трупы fake.»
Або як там?
«Мы вас защищаем!!! И спасаем от злых людей!!!»
Ну і як ми могли б бути браттями?
Якщо схожості в нас з вами нуль?
Ви ж не люди, а довбані звірі.
І не шкода вам на нас куль.
Хоча стійте! Щойно збагнула.
Що образила звірів тих я!
Ви не люди, не звірі, не мухи.
Ви не гідні слова «імʼя».
І якщо тії орки гадають,
Що прибувши додому, на щастя, живі
Клеймо вбивці ножем ізрубають
І відмиються в душі від тої крові.
Нагадаю, що Бог то все бачить,
Тож горіти рабам тим і вбивцям до скону.
И дєлішкі своі ты не спрячешь.
И ответішь за тех, кто остался без дома.
І за смерть понесеш ти найвищу ціну.
За людей, що на небі тепер проживають.
Доживатимеш за цю криваву війну,
Ти свій вік…де чорти доживають!
Відредаговано: 28.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
