Розділ 19

  Сьогодні Соня прокинулася рано. Порадувало повідомлення про те, що Андрій був заарештований і та банда якій він заплатив гроші щоб влаштували підпал. Відчула полегшення.Ті хто познущався з саду будуть покарані. Акції Соня все-таки продала для того, щоб врятувати сад. У думках подякувала Антонові за те, що він зробив їй такий дарунок.

   Від Валентини Соня дізналася, що Максим поїхав нібито назавжди. Його мати комусь розповіла так Валентина і дізналася. Соня спочатку не знала як сприймати цю новину. Вона обурилася, розсердилася, образилася… Як він міг ось так поїхати і не зайти до неї? І чому тоді коли врятував її не залишився? Чому наступного дня не зайшов і не поцікавився як вона? Як сад? Чому не захотів боротися за їхнє кохання? Безліч чому? Тоді коли дізналася про обман, наговорила йому всього, сказала, що кінець. А хіба не мала права ображатися? Та вже давно пробачила, охолонула і хотіла щоб Максим був поруч. Але ж телефонувати до нього  не буде коли він не хоче її бачити, чути.  Благати повернутися теж не буде. Гідність не дозволить. Що ж якщо він прийняв таке рішення тоді тому так і бути.

   Вона збереже найкращі спогади про їхні стосунки. Буде йому завжди вдячною за те, що знову змогла кохати і відчувати пристрасть. Та найголовніше буде вдячна за те, що врятував їй життя. Шкода, що так і не подякувала. Вони були разом, а тепер у кожного з них свій шлях. Жаль, що не змогли лишитися друзями.

   Сад чекав на відродження. Була зроблена велика робота. Сад був очищений. Встигли посадити деякі саджанці плодових дерев. Весною вже посадять нові кущі ягід, квіти і куплять пасіку. Працювали всі: Соня, дід Найк, Надя. На допомогу прийшли Валентина,  Віктор, сусіди і ті хто працював у сезон. У знак вдячності Соня організувала вечерю. Накрили великий стіл у вітальні, приготували багато смачних страв.

-Друзі,- Соня звернулася до тих хто сидів за столом,- дякую вам за допомогу. Сад буде жити завдяки вам. Прийде весна і сад знову буде цвісти. Я щаслива, бо маю таку велику родину як ви.

   Соня розчулилася, заплакала. Емоції переповняли її. Коли всі розійшлися Соні стало зле. Піднялася до своєї кімнати. Подумала, що мабуть перехвилювалася, перетомилася та вона помилилася. Згодом дізналася, що була вагітна. У неї буде дитина від Максима.

-Будеш народжувати?- запитала Валентина у подруги.

-І на мить в цьому не сумнівалася,- радісно відповіла Соня.

-Максима повідомиш?- продовжувала закидати запитаннями Валентина.

-Ні, не хочу його повертати і прив`язувати до себе дитиною. Він прийняв рішення поїхати назавжди.

   Соня щохвилини думала про Максима. Думала про те, як би він сприйняв ту звістку, що стане батьком. І насправді їй шкода, що не дізнається. Може вже з кимось зустрічається і не згадує більше про неї.

-До вас Віктор Миколайович,- повідомила Надя Соню, яка сиділа біля каміну.

-Яка я рада вас бачити Вікторе,- а потім звернулася до Наді,- завари нам будь ласка зеленого чаю.

-Звичайно,- Надя поспішила на кухню.

-Соню,- було видно, що Віктор хвилювався,- не зміг чекати до ранку і тому прийшов…

-Щось сталося?- перебила Віктора.

-Ви тільки не хвилюйтеся, будь ласка сідайте. Поговорити з вами хочу.

-Добре. Говоріть.

   Віктор дістав з кишені коробочку з каблучкою. Став на одне коліно:

-Виходьте за мене заміж. Не поспішайте мені відмовляти. Я закохався у вас з першого погляду. Я…

-Мушу перебити,- Соня неочікувала такої пропозиції від Віктора, хотіла бути з ним чесною,- я вагітна від Максима.

-Постараюся бути не тільки гідним чоловіком для вас, але і хорошим батьком малюкові,- Віктор зовсім не здивувався коли Соня говорила про вагітність.

-Валентина сказала,- здогадалася,- дякую вам, але не треба мене жаліти.

-Я роблю вам освідчуюся від щирого серця. Знаю, що набагато старший за вас і знаю, що ви кохаєте Максима. Пропоную вам фіктивний шлюб. Хочу бути для вас опорою, порадником, другом. Буду допомагати з садом та й дітей я люблю і тому залюбки буду няньчитися з майбутнім малюком. А хто знає, можливо з часом ви мене теж покохаєте.

-Ви хороший друг…

-Тому і погоджуйтеся. Разом ми все здолаємо.