Розділ 18

  Післязавтра Максим збирався повертатися до навчання. Він втратив кохання Соні. Вона йому не пробачить та він і сам собі не може пробачити.  Розумів, що Соня цілком мала рацію, говорячи те, що вони різні. Їхні стосунки не мають майбутнього. Та непросто відмовитися від кохання, непросто забути те прекрасне, що було між ними.

   У той вечір, коли сталася пожежа Максим йшов до неї щоб ще раз попросити вибачення і сказати ще раз, як сильно шкодує через свій вчинок і підлу брехню. Хотів розповісти їй, чому зв`язався з тими бандитами і чому мав погану репутацію. Хотів запевнити, що змінився завдяки їй. Її кохання змінило його і тільки завдяки їй він став кращим.

   Ще здалека він побачив полум`я і злякався за Соню. Щодуху кинувся бігти на допомогу. У диму нічого не бачивши викрикував її ім`я. Випадково побачив, як знесилено вона ще бореться з вогнем. Підбіг до неї в ту мить коли вона втратила свідомість, підхопив на руки і поніс до будинку, поклав на килим, що лежав на підлозі. Соня довго не приходила до тями і він злякався, що вона може померти. Робив штучне дихання. Благав, щоб вона отямилася. Саме тоді приїхала швидка і лікар попросив щоб він відійшов. Хвилина і Соня заворушилася. Лікар переніс її в крісло. А він так і не підійшов до неї. Соня житиме – це найголовніше для нього. Може подумає, що це він знову все влаштував, щоб знову завоювати її прихильність. Та хіба ж він би зміг знищити сад, ризикувати життям своєї коханої і життям інших людей. Він же не на стільке безсердечний.

   Максим як і Соня любив сад. Він залюбки допомагав їй з роботою в саду. Знав, де які дерева ростуть і стільке було вуликів. Коли Максим вийшов, то побачив як пожежники боролися з вогнем. Як жаль саду. Як боляче дивитися як помирає сад. Пожежники швидко погасили полум`я, не дали йому перекинутися на будівлі. Потім підійшов поліцейський і почали ставити безліч запитань.

   Вже збираючись додому заглянув у вікно щоб переконатися, що з коханою  все гаразд. Тоді вона вже розмовляла з поліцейським. Хотів зайти та не наважився, не хотів щоб вона ще сильніше розхвилювалася. Бідолашна Соня, як багато їй прийшлося пережити і втратити. Вона заслуговує на спокійне і щасливе життя. А хіба він, Максим може це їй дати? І взагалі, що він, студент може їй запропонувати? Сам у себе запитав про це. Ці питання зненацька виникли у нього в  голові. Кохання. Звичайно, що він її кохає і буде кохати завжди. Може допомогти з працею в саду. Та цього замало, щоб відродити сад потрібно гроші. Грошей в нього немає, а ще необхідно повертатися до навчання.

   Соні потрібен інший чоловік який буде забеспечувати, матиме гарну репутацію у суспільстві. Нелегко про це думати, але так буде краще для Соні. А він , Максим не буде їй заважати, відступить. Бо не гідний бути поруч з нею. З самого початку не потрібно було лізти до дорослої жінки, не псувати їй життя. Вона правильно зробила, що прогнала його. Лишається повернеться до навчання, а у вільний час буде підзаробляти гроші. Вже чесним шляхом. Частину заробітку буде надсилати Соні, а вона хай далі сама вирішує чи приймати від нього допомогу чи ні. Максим прийнявши таке рішення повідомив про це матір.

-Мамо, я більше не повернуся сюди. Навчатимуся і житиму у столиці. Знайду роботу. Після отримання диплома відслужу в армії, а потім можливо поїду за кордон, а може в столиці відкрию свою справу. Не знаю, як вийде.

-Синку чому?- запитала схвильовано мати.

-Мамо ти знаєш чому. Не зможу я, важко мені. Тому ти приїжджатимеш з батьком  до мене в столицю. А з часом, коли я придбаю своє житло, матиму стабільний дохід, заберу вас до себе і будемо жити разом, якщо ви звичайно тоді будете непроти.

-Звичайно ми будемо непроти синку.

   Мати все зрозуміла. Підтримала рішення сина, бо вважала його вірним. Знала про його стосунки з колишньою викладачкою і про банду Кирила з якою возився її син. Ні, вона непроти була коли Максим зустрічався з Сонею, бо бачила як він її кохає і це кохання змінило сина в кращу сторону. Та майбутнього в них не було.

   Максим зайшов до Коляна попрощатися, бо не хотів їхати не зробивши цього. Хай там який не є цей Колян, все-таки друг. Колян тільки тяжко зітхнув. Підтримав рішення Максима, бо бажав йому тільки кращого.

-Новину тобі Максе зараз скажу.

-Яку?- з цікавістю запитав Максим.

-Кирило зі своїми хлопцями попався. Поліція заарештувала.

-Серйозно? Звідки знаєш?

Колян підібрав з підлоги недопалок і закурив сівши на ліжко заслане ганчіркою. Максим продовжував сидіти на стільці.

-Вася говорив,- Колян мав на увазі свого товариша по чарці,- що нібито Кирило своїх хлопців послав сад підпалити твоєї колишньої викладачки Софії… Як її там?

-Олександрівни,- підказав Максим,- говори далі, не тягни.

-Поліція якісь там гарячі сліди знайшла,- Колян сплюнув прямо на підлогу,- правильніше по гарячим слідам вз`яла.

-Скотина,- збісився Максим,- а я то думав…неважливо. Якщо чесно взагалі не замислювався хто сад підпалив. Ще одна моя помилка.

-Не нервуйся ти так, а слухай далі.

-Що ще?

-Кирило в камері розколовся. Зізнався, що наняв його Андрій. Ну, отой син Олександри… Як її там по батькові?

-Семенівни.

   От чому Андрій тоді до бару йшов коли з ним, Максимом у дверях зіткнулися. У нього була зустріч з Кирилом. Через акції все це організував, хотів надавити на Соню. Шкода, що він Максим тоді над цим не замислився, не придав ніякого значення. І не зміг захистити кохану. Та тепер Андрій надовго сяде, а якщо розкриють всі його злочини, то до кінця своїх днів не зможе вийти .

-Звідки твій Вася про все це знає?- запитав Максим після роздумів.

-А в нього внук у поліції працює. Який до речі, діда свого в мене віднімає. Дружбу хоче нашу розбить.

-Правильно робить, тобто внук його. Тобі теж Колян зав`язувати треба. У сім`ю повертатися пора.

-Подумаю над цим,- пообіцяв Колян.