Розділ 15

   Прийшла осінь. Робота в саду кипіла. Соня звільнилася з технікуму, щоб присвятити себе саду. Максим вдало навчався в університеті. Коли в нього була можливість,то приїжджав додому і на крилах кохання летів на зустріч з Сонею. Максим із задоволенням допомагав їй у справах. Вечорами, коли у саду вже було прохолодно вони сиділи в кріслах перед каміном , дивилися як у ньому палають  дрова і говорили, говорили…, а потім піднімалися до неї в кімнату. Їм було добре разом.

   Одного разу Максимові зателефонував Юра і попросив про зустріч. Максим знаходився в цей час ще у себе вдома. Був радий зустрічі, бо давно не бачив друга.

-Привіт Макс,- Юра потиснув йому руку.

-Проходь відразу на кухню. Чаєм пригощу, а ще є пиріг з повидлом. Мама уранці спекла.

-На нічну зміну пішла?

-Ага. Пиріг будеш чи ні?- Максим поставив чайник на газову плиту, дістав чашки.

-Ріж. Я гадав, що ти завтра додому приїдеш.

-Сьогодні зранку приїхав.

-Як твоє навчання? Гуртожиток?

-Науку «гризти» важко, але мені під силу. В гуртожитку норм. Хлопці дружелюбні. Дарма, ти Юра не захотів поступати разом зі мною.

-Я до тебе у справах прийшов.

-А я то думав, сумував. Ладно, викладай,- Максим вимкнув газ, приготував чай і сів за стіл напроти Юри, який жував вже пиріг.

-Мати в тебе смачно пече, моя так не вміє,- похвалив Юра,- скоро до армії йду. Будь вона неладна.

-Обов`язково приїду, проведу тебе,- пообіцяв Максим другові.

-Чекатиму на тебе, але річ в іншому. Кирило почав  давити, щоб я боржок до від`їзду віддав, а грошенят в мене немає. Дістати ніде не можу і батько зовсім перестав давати.

-У тебе є ще час підзаробити,- підкинув Максим пораду другові.

-Ти що Макс, знущаєшся? Праця не для мене. А в тім якщо б це була прибуткова справа. То постаратися можна було б.

-Зрозумів тебе,- Максим відрізав ще пирога,- так ти так і скажи Кирилові, що борг справою відробиш.

-Ні, ти не зрозумів. Я хочу позичити грошей,- Юра уважно подивився на друга.

-Я б позичив та в мене немає грошей. Поки що в батьків на шиї сиджу.

   Юра відпив чай і через необережність опік язик:

-До біса все,- вилаявся,- знаю, що грошей в тебе немає. За те вони є в твоєї коханої. Софія Олександрівна тепер багата жінка. Хіба не так? Візьми в неї грошей для мене.

   Максим здивувався від почутого. Не чекав, від Юри такої нахабності. Вони дружили з раннього дитинства. Юрко був хорошим, але слабкість проявляв до азартних ігор. Полюбляв грати в карти і не у клубі і не у барі, а в якомусь глухому провулкові з такими пацанами як він сам. Юру частенько супроводжував успіх і через це ще сильніше захоплювався грою. Та останнім часом успіх покинув його і він почав залазити в борги не замислюючись над тим чим буде віддавати позичене.

  Юра заздрив Максимові в тому, що тому вдалося спокусити жінку з грошима. Йому б теж хотілося мати багатеньку дівчину та не щастило. Юра був переконаний, що Макс зустрічається з Сонею із-за грошей, хоча той завжди доводив протилежне. Говорив, що вони кохають одне одного і що він, Максим жодного разу не просив і тим більше не брав грошей у коханої. Друг на те відповідав, що той дурень якщо це так, бо можна було б тягти чималі суми з неї.

-Ти мене принижуєш, звертаючись з таким проханням,- засмутився Максим.

-Другові відмовляєшся допомогти? Ми з тобою скільки всього пережили, а ти…

-Я не відмовляюсь допомогти, я спробую іншим шляхом. Обіцяю тобі. Так що ти не хвилюйся.

   Максима дратувало, що Юра заздрив його стосункам з Сонею. Та все одно він залишався бути його кращим другом.  Бувало Максимові кортіло дати другові по шиї, щоб той взагалі не згадував ім`я коханої.

-Так ти візьмеш у неї грошей?- для більшої впевненості перепитав Юра в Максима.

-Я допоможу тобі по-іншому,- повторив Максим,- вибач, але просити гроші я в Соні не буду. Гідність не дозволяє це зробити. Зустрічаюся з нею, бо кохаю і не можу дати їй привід сумніватися в моїх почуттях.

   Юра покинув дім Максима незадоволений. Всередині в нього все кипіло від люті і ненависті. Дивно, як буквально за декілька хвилин можна зненавидіти давнього товариша. Юрі не приходило на думку, яким це іншим шляхом Макс допоможе йому розрахуватися з боргом. Лукавить. Не піде ж він до Кирила і не скаже йому не чіпай мого друга. Кирило Максові уступати не буде. З яких би це причин? До того Макс з Кирилом більше не мають спільних справ. У Макса навчання, а приїде відразу до коханої біжить. Часу зовсім друзям не виділяє. Недовго розмірковуючи Юра вирішив провчити Максима, помститися за відмову.

-Ти сильно пошкодуєш Максе,- процідив Юра скрізь зуби доходячи до будинку де мешкала Софія Олександрівна, - за відмову треба платити і дружба тут не допоможе.

   Подзвонив у двері, ніхто не відповів. Почав стукати кулаками поки його не почули.

-Чого вам?- запитала Надя,- у такий пізній час?

-Вибачте, що розбудив, але мені терміново необхідно поговорити з Софією Олександрівною. Я її колишній студент.

-Вона ще не лягала спати тому запитаю в неї чи захоче вона з вами поговорити.

   Соні не хотілося ще лягати. Вона ще й не роздягалася, ще просто сиділа біля каміну спостерігаючи за полум`ям. Що потрібно Юрі? Припустила, що з Максимом могло щось трапитися, вскочив в якусь халепу тому Юра і прийшов. Та хлопець запевнив, що він з іншого приводу потурбував. І байдуже, який зараз час,  до ранку це зачекати не могло б.

-Заходь до будинку,- запросила Соня Юру.

   Зайшовши Юра очима обвів кімнату. Подумав, який Макс щасливий насолоджуючись таким багатством ще й обіймах такої красуні. Та чому Макс, а не він? Цього більше не буде.

-Сідай будь ласка в крісло.

-Ні, в крісло не буду. Я краще на тому стільці, що біля столу стоїть. Розмова коротка на жаль.

-Що сталося? З Максимом все-таки щось?- схвильовано запитала Соня сівши по інший бік столу на місце, яке колись належало тітці Олександрі.