Розділ 7

   Бар «СТАРИЙ ДРУГ» вдесяте змінив свого господаря. Новий власник зробив ідеальний ремонт. Пофарбував все зовні та усередині. Замінив металеві столи та стільці на дерев`яні. До музики додав ще караоке. Крім випивки тут, можна було замовити холодні і гарячі закуски.

   У самому темнішому кутку сидів за столиком Кирило. Перед ним на столі стояла пляшка горілки та склянка соку, чекав на хлопця. Чекати зовсім не любив та вибору не мав. Зустріч, яка повинна відбутися була важливою для нього. Кирило більш схожий на гіганта чим на людину. Його зовнішність лякала оточуючих і він користувався цим. У свої двадцять чотири вже двічі відсидів у в`язниці за хуліганство і крадіжку. В`язниця не злякала і не виправила. І тому Кирило був готовий до нових правопорушень. Це розумна і хитра людина із поганими задумами. Кожен свій злочин ретельно планував і залучав до співробітництва не тільки підозрілих типів, але й невинних осіб. Серед невинних та наївних перебували Максим та його друг Юра. Ці хлопці були частиною будь-якого плану Кирила. Він використовував їх, пропонуючи мізерні гроші, які вилучав зі справи, яку замислював.

-Нарешті,- гиркнув Кирило коли Максим сів за його столик.- Чому вчасно на зустріч не прийшов?

-Тому що, не зміг. Та головне, що я тут,- по голосу зрозуміло, що Максим не боявся Кирила.

   Максим знайомий з Кирилом через те, що жили вони в одному районі. Раніше їхнє спілкування було простим, незважаючи на темний бік життя Кирила. Та згодом Кирило подумав, що настав час зробити Максима шашкою, прийнявши до своєї банди. У свою чергу Максим чудово усвідомлював в які ігри збирався грати і що через це може потрапити на лаву підсудних. Та через винагороду, яку завжди пропонував Кирило, Максим не міг відмовитися. В обов`язок Максима входило здобуття інформації і це для нього було не так вже і важко.

-Розповідай про нашу леді,- серйозно наказав Кирило.

-Вона чуйна, мила…

-Що ти верзеш?- перебив той,- яке це має значення до нашої справи?

   Кирило уважно подивився на Максима і не зводячи з нього очей налив ще собі горілки та випив її не скривившись. Максим насторожився і став більш уважнішим до своїх слів, щоб бандит не здогадався про справжні думки свого співрозмовника.

-Я мав на увазі, що вона не стане вириватися чи кричати коли ми її схопимо,- злукавив Максим,- бо буде достатньо налякана, щоб щось робити аби звільнитися.

-Тепер зрозумів. Що ще?

-Любить сад і тому більше часу проводить там. Вона там гуляє, господар`ює, пасікою займається,- згадав доповідь Коляна,- а ще, любить зі своєю тіткою біля каміну сидіти вечорами. Цей камін у вітальні знаходиться куди легко можна потрапити через вікно. Сигналізації не має. Кімната Соні знаходиться на другому поверсі, вікна якої виходять в сад.

-Нічого собі,- Кирило здивовано дивився на Максима,- мені подобається як ти працюєш.

-Гадаю, що вже довів своє серйозне відношення до нашої справи.

-Так,- Кирило кивнув головою, а потім замислився хвилин на п`ять і додав,- найкраще буде її схопити коли вона знаходитиметься в саду. Чи буває там сама?

-Буває. Та найчастіше вона з садівником,- Максим засмутився. Похмурим поглядом дивився на склянку соку, який стояв на столі.

-Це не проблема. Старий нам не зможе завадити. Та я б хотів, щоб вона по темному вийшла в сад.

-Можна,- Максим відчув, як пересохло в горлі і йому раптом захотілося кинути цю справу, встати із-за столу і піти геть.

   Та хлопець стримався, бо зрозумів, що може зробити помилку і Кирило напевне подумає, що він злякався. Подарувати цього Кирилові Максим не міг, аби тільки Соня змогла приняла його кохання… Але Максим знав, що Соня знову і знову буде відштовхувати його, бо відноситься до нього як до свого студента. Тоді, коли ходив до неї щоб сказати, що кохає, хотів і про небезпеку попередити, яка чекала на неї. Та вона відвернулася. Максим був ображеним на неї.

-Коли вечорами погода чудова вона може прогулюватися садом,- додав Максим.

-Чудово. Тоді вже на цьому тижні будемо діяти. Твоя місія буде закінчена, коли ти розповіси нашим хлопцям з якого боку краще пробратися до саду і як там не заблукати. Не хвилюйся ти так Максе, наш гріх не найгірший, бо нікого не доведеться вбивати, хіба що…

   Він не договорив, бо замітив як до бару зайшов Мишко на прізвисько Миша. По обличчю помітно, що сталося непередбачене. Миша мовчки підсів за столик до Кирила з Максимом і пошепки, щоб більше ніхто крім хлопців не чув сказав:

-Доведеться відкласти наш задум. Сьогодні, а якщо ще точніше, десь годину потому в місто повернувся Андрій. Інформація провірена і точна.

-Який ще Андрій?- не зрозумів Кирило.

-Синочок нашої володарки саду.

-Як? Ти впевнений?

-Я ж кажу, що інформація точна. Це наші хлопці мені доповіли. А зараз мушу бігти, бо маю ще справи. Можна?- Миша обережно подивився на Кирила.

-Йди. А я подумаю,- незадоволено буркнув Кирило,- завтра ввечері зайдеш.

   Миша кивнув і поспішив до виходу. Максим взагалі не знав про наявності сина в Олександри і сказав про це Кирилові.