Аркуш 3. L'alba porta consiglio

– Принцесо! Вставайте хутчіше, не можна знову запізнитися на сніданок! – метушливо бігала покоївка по кімнаті.

– Коли вже це все закінчиться? – позіхаючи спитала Меліса.

– Потерпіть ще трохи, залишилося всього п'ять днів до кінця візиту його величності Рейвенсворт – розповідала вона одягаючи Мелісу в красиву білу сукню з золотим мереживом.

– Це так довго – протягла вона ледь не засинаючи, хоч це тільки другий її день в палаці, але все відчувалося зовсім інакше.

 – Принцесо. 

– Іду – так само втомлено і без жодного ентузіазму вона пішла вздовж того самого коридору.

– Принцеса Кармелла-Меліса прибула! – гучно оголосив дворецький поправляючи манжети.

З-за столу почувся тихий сміх.

“Все відбувається точнісінько як вчора, невже це буде продовжуватись ще кілька днів”

– Доброго ранку Шарлотто. – сідаючи за стіл привіталася Меліса.

– Доброго ранку – з подивом відповіла Шарлотта.

Вона ніяк не могла зрозуміти що ж відбувається з її сестрою в останні дні, та ніколи не була так привітна з нею.

“ Після сніданку треба пошукати бібліотеку, можливо там я зможу знайти хоч якісь відповіді на те що тут відбувається”

Поринаючи у свої думки Меліса навіть не помітила те, що вся увага дітей була прикута до неї.

Дейл як і в минулий ранок намагався кидати колючі фразочки в її бік, але подумки вона вже розробляла план, як втекти з цього жахливого місця.

“Якщо я правильно пам'ятаю сюжет, то в кінці історії я повинна померти, але ж я навіть не знаю скільки мені потрібно чекати, та і чи взагалі, зможу я повернутися додом..” – її думки перервав голос батька, який відчутно став голосніше, що було зрозуміло, – зверталися в першу чергу до неї, а вже далі й до всіх.

– Сьогодні в Сонго буде відбуватися чаювання в честь дебюту принцеси Розети. 

Вас та братів Рейвенсворт також запросили. – зробивши ковток вина без жодних емоцій промовив Ліам.

“Чаювання? Ще й поза межами замку? 

О Боже невже ти мене нарешті почув?”

– Ваша Високосте о котрій годині ми повинні зібратись? – звернулась вона до батька, через що всі з подивом подивились на Мелісу, їх очі були схожі на дві великі срібні монети на кожного.

“Невже я щось не так сказала? Мабуть, в близьких колах до нього треба звертатись як до тата?

Я взагалі нічого не знаю про манірність, треба буде розпитати в Шарлотти” 

– Пані Мелісо, моя служниця принесе кожному з вас листа від пані Розети. Вона вказала точне місце та час.

Сподіваюсь вам все зрозуміло,  а на цьому прошу пробачити, мене чекають важливі справи. – Ліам відійшов від столу, лишивши гостів наодинці.

Після того як король вийшов, Меліса здалеку почула скрегіт зубів, та те як король Рейвенсворт прошипів дружині.

– Старша  донька занадто манірна, а Батько непутьовий  в манірності, хто кидає своїх гостів ось так на свавілля долі, це так непристойно!

– Тише любий… – оглянулась королева в бік Меліси.

– А ви я бачу, набагато більше знаєте про манери та етикет за столом. – випивши ковток чаю, вона оглянула його холодним поглядом, і продовжила – Якщо так, думаю вам й самі повинні розуміти що від вас очікують інші.

Дякую за трапезу, мені теж час іти.

“ Я так хотіла спокійно поїсти.. Хай би біс вас побив.”

— Мелісо! Почекай трохи.. – Шарлотта так спішила що ледь не навернулася.

– Що таке?

– Цей.. я хотіла спитати тебе дещо.. – вона склала руки за спиною, і невпевнено почала бубніти собі під носа.