Сад палаючих зірок

Аркуш 1. Hana-no-ami

В таємничому місці що був схожий на палац в повній  темряві з дивовижним подивом та нерозумінням гомоніли люди, вмить спалахнули свічки. 

– Що це?

– Що відбувається? 

Деякі сміливці почали кричати, але це не допомогло їм, тому що ніхто не збирався їм відповідати.

Для молодої дизайнерки це був найдивовижніший та найочікуваніший момент в житті, вона піднялася на платформу посередині кімнати, і набравши повні груди повітря промовила:

– Вельми вдячна вам всім що прийшли! 

Мене звати Бенедетт Віол, і сьогодні, я представляю нову колекцію яка була натхненна епохою просвітництва, 

під назвою “Hana-no-ami”! 

Світло розлилося немов вода по всій залі, люди почали звучно та синхронно аплодувати поки вона сходила з платформи.

В той момент на фоні почала грати “Young and Beautiful” і повільно виходити моделі на подіум.

– Бенедетт. – знайомий голос манив її до себе за куліси. 

– Чарлі! Ти все ж прийшов! – підібравши руками сукню з радісним захопленням вона підбігла до нього, ледь не звернувши ноги на високих підборах.

– Звісно, сьогодні ж важливий для всього Мілану день – з легкою усмішкою він підхопив Бенедетт за плечі, неочікувано він піднісся до її вуха і прошепотів – твій подарунок чекатиме тебе після балу. 

З днем народження mi amor. – останні слова він промовив настільки лагідно та любо що вона ледь не впала, здавалося немов це шепотіли коти, але Чарлі весь час тримав її за талію, від чого та почервоніла.

– Це дуже ніяково… – хоч їй і була приємна така увага, але через наплив тривоги Бенедетт не могла спокійно розслабитися в обіймах свого друга.

Щось їй не давало спокою, можна було подумати що це через велику відповідальність яка звалилася на неї, але це не перший раз коли вона проводить досить масштабні та гостроцікаві покази. 

Це було інше відчуття, щось глибше.

– Бенедетт як завжди на висоті!

– Згоден. Такий талант буває напевне один раз на ціле тисячоліття. 

Її думки перервали два гучних і басистих голоси які лунали неподалік. Озирнувшись вона більше не бачила Чарлі.

– Напевне пішов випити – пробубніла вона під ніс пішовши ближче до моделей. 

– Синьйорина Віол! Залишилося п’ять моделей які ще не вийшли на подіум. – повідомила одна зі стилісток.

– Дякую! – Бенедетт легко усміхнулася, але тривога все ще не покидала її, здавалося немов відбудеться щось гірше аніж падіння люстри.

 

Зал залився гучними оплесками, музика стихла, і Віол вийшла на свою останню промову.

– Хотіла б ще раз подякувати всім тим, хто прийняв моє запрошення.

Для мене та моєї команди це надважливий день, це було зовсім непросто зібрати таку велику кількість людей в такому величному місці як собор Дуомо.

Епоха просвітництва як і всі інші мала глибокий вплив на людство, в тому числі й на моду. Я з дитинства обожнювала дивитись історичні серіали саме через їхній одяг, ці пишні сукні та елегантні фраки, красивішого й уявити неможливо. 

Всі ці сукні які були представлені сьогодні, я розробляла  ще з підліткових років, щоб кожна з них була ніжна та легка, немов хмаринка.

Хотілось би висловити подяку своїм батькам та друзям які підтримували  мене впродовж усього мого шляху. – її голос був сповнений впевненості та щирості.

Бурхливі оплески заполонили весь собор, що спричинило великий подив у журналістів.

– А зараз прошу вас пройти в іншу залу де пройде наш бал-маскарад, я сподіваюсь усі взяли маски? – просміялася вона.

Зал мимоволі захихотів, більшість людей почали рухатися в бік до іншої кімнати, а інші в бік виходи, але Бенедетт це анітрохи не засмутило.

Друга зала відрізнялася від першої, 

вона була трохи меншою в порівняні з головною, а також мала величезні красиві колони, та маленькі столики які були по всій залі з напоями та їжею.

– Бенедетт! Вітаю вас з двадцятиліттям! Ваша колекція сьогодні була просто незрівнянною, ах, а ця сукня що на вас, я просто божеволію. 

Цей ніжний фіолетовий колір дуже гарно підкреслює вашу зовнішність! – з захопленням тараторила невисока брюнетка.

– Дякую, мені справді дуже приємно – вона намагалася якомога щиро посміхатися, але серце нестримно калатало.

З того моменту не пройшло і десяти хвилин, але до Бенедетт встигло підійти досить багато людей.

Ось що їй здалося дивним, так це ритм віолончелі, як тільки вона прийшла він був спокійним, але зараз, вона прискорилася у двічі.

 

Величезні двері вмить відчинилися, в раз всі замовкли, і статний молодий хлопець увійшов, він був одягнений немов якийсь принц, білий костюм з золотим оздобленням всього костюму і що саме дивне, рушниця яка висіла на його плечі, біла прикрашена золотими вставками.

– Що це за сеньйор?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше