Сад Мудрості

Навколо було неймовіно красиво, це була весна. Сад був наповнений неймовірними пахощами, а навколо було зелено-зелено. У саду Мудрості задумливо походжала людина, що пізнала мудрість, Андріус. До нього підійшов підліток, років: років шістнадцяти-сімнадцяти..

— Добрий день, — невпевнено промовив хлопець. — Чи можна вас дещо запитати?

— Звісно, питай. — Відповів Андріус.

— Як досягти мудрості? — Швидко випалив юнак. — Я намагаюся осягнути її з дитинства! Вже 7 років не можу зрозуміти секрет мудрості...

— Знаєш, — Погладжуючи бороду продовжив розмову чоловік, що осягнув мудрість. — У кожного вона своя. Але, мудрість — це як велосипед. Один раз відчуєш - запам'ятаєш на все життя.

— То мені треба просто чекати? — Запитав хлопак.

— Чекати, чи ні, це вже твоя справа. Але якщо ти впевнений, що ти осягнеш мудрість, рано, чи пізно ти її осягнеш.

Артем Котелевський

Подобається

#1532 в Молодіжна проза
#618 в Підліткова проза

У тексті є: сад, повчання

Відредаговано: 12.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись