Євразія

Ми застрягли між Хелловіном і Масляніцей,
Ми у лімбо між двох світів.
Одні кричать "какая разніца",
Інші будують "American dream".

Дві недотичні, полярні реальності,
А Україна як чорна діра -
Зона химерної аномальності,
Між паралелями креше іскра.

Ця війна - коротке замикання,
З низьким опором провідників...
Ми - результат пропускання
Крізь себе чужих, надпотужних струмів.

Хтось врешті розірве це кляте коло?
Бо ж плавить людей, горять не дроти.
Де той окаянний інженер-технолог,
Що мав би за смерті відповісти?

І ще сотня питань, а у відповідь тиша.
І ще сотні годин електричних тортур.
Треба зуміти і вижить, і стишить
(Поки є сили) той вбивчий струм.

***
24.02.2022

Мій ранок починається з війни,
Твій ранок починається із кави...
Ти п'єш, спокійно спиш собі, їси -
Я витираю сльози і бинтую свіжі рани.

Ти з-за кордону підло крикнеш "брат!" -
Я не почую через гул і дзвін сирени...
Над головами прилітає "град",
Тож не звертайся більше так до мене.

Твої солдати розтирають в пил
Мої міста, спустошують оселі...
Мене пронизує голками біль -
Зашторюємо вікна, закриваєм двері.

Бо раптом в гості прийде кат?
Здригаюся від щонайменших звуків.
Померлих вже не верне ваш плакат...
І як не зримувати тут "цинічні суки"?!!

Це за межею мого сприйняття...
Як можна так безжально нищити народи?
Ніяке награно-фальшиве каяття
Не виправдовує Іудину породу.

Мій ранок починається з війни...
Ти пий собі на самотині каву,
Та знай, якщо залишимось живі,
На тебе теж найде колись розправа.

P.S. вірш написано у перші місяці війни... тоді це були рими, написані на емоціях від окупації та кадрів з Чернігова, Ірпеня, Бучі... чотири роки потому ранок все ще починається з війни - в буквальному сенсі слова, замість будильника звуки прильотів і новини про руйнування в моєму місті "на сніданок". Здається, вже нема ні сил, ні емоцій, ні віри в справедливість. Є лише поезія як спосіб сублімації болю.

***

Вистава

"Весь світ - театр, а люди в нім актори"...
Дивлюсь на цей спектакль - "шарашкіна контора":
Грають дилетанти, репліки фальшиві...
З вікон зняли штори і костюми зшили. 

"Яйця по сімнадцять", "скумбрія по вісім" - 
Плачуть глядачі, сміється закулісся. 

У репертуарі повна катастрофа - 
Ставили Шекспіра, а виходить Гофман!