Розділ 1

-Мері!Мері,ти вже прокинулась?

Хто така Мері? І чому ця жінка волає з самого ранку біля моєї кімнати? Сьогодні вихідний!Я хочу спати!

-Мері,не ігноруй мене!Я заходжу.

Двері зі скрипом відчинилися,і в кімнату зайшла жіночка з рудим волоссям та блакитними очима. Одразу видно,що налаштована вона серйозно.Але по її вигляду й не скажеш,що вона лицарка,то чому вона тут?

 І тут я зрозуміла,що це совсім не звична мені кімнатка з новим м'якеньким ліжечком, на яке я витратила пів своєї зарплатні,старою шафою,пошарпаним столом та стільцем,який доживав свої дні.Я була дуже економною тож на дорогі речі гроші не витрачала.То що ж я роблю тут?!Серед всіх цих дорогих та вишуканих речей? 

 -Мері чому ти ще не встала?!В тебе через годину урок з етикету!Ти казала,що сьогодні підеш на нього.Тому підйом!

-Етикет?-я шоковано дивилась на руду жіночку.

-Так,Мері Блек.І якщо ти не сходиш сьогодні на урок,я буду змушена вести тебе силою.В тебе через два тижні дебют,а ти не хочеш ходити на уроки! Не забувай, що від цього залежить наша репутація.

-Я нічого не розумію...

Як тільки я це вимовила в моїй голові почали з'являтися картинки життя Мері.Її щасливе дитинство,чудові батьки,їх смерть,яку Мері довго не могла прийняти.Я побачила ледь не все життя людини,яку до цього ніколи не бачила... Це справжнє диво,не інакше.

Я підскочила з дивану і підійшла до дзеркала.

-Ти справді дивачка.Милуйся тут собою собою,а я піду їсти яблучний тарт.Мені покликати служниць тобі на допомогу?-сказала Луїза.

Ту руду жіночку,як я дізналася зі спогадів,звали Луїза. Вона сестра Мері, але хто ця Мері в біса така?

-Так,будь ласка.

Луїза покинула кімнату,а я ніяк не могла зрозуміти чому я виглядаю як Мері.

Я геть нічогісінько не розумію...

З зеркало на мене дивилась дівчина з зеленими очима та довгим рудим волоссям.Мого короткого волосся та сірих очей,що дістались мені від батька,як ніколи і не було.

Я присіла на ліжко і почала прокручувати в голові свої останні спогади.

-О,ні.

Я згадала як до мене підійшов Люїс,мій найкращий друг,простягнув руки для обіймів і я міцно обійняла його, ми все ж перемогли бій з військом Карії.Все було чудово,як завжди, до того моменту поки моє серце не проштиркнув гострий кинджал.Все сталося занадто швидко.Людина,якій я довіряла найбільше, зараз стояла наді мною,тримаючи в руках зброю.З кинджала крапала кров.Моя кров.

-Бувай,Кейсі,-з посмішкою промовив Люїс.

Стук у двері.

-Пані,це служниця.

-Заходьте.

В кімнату зайшла молода дівчина,напевно моя однолітка.В неї очі кольору лісу та світле волосся.

-Я допоможу вам зібратися на урок етикету.

-Дякую вам.

Вона всадила мене перед дзеркалом і почала робити зачіску.

Виходить я переродилась?Я щось читала про це.Здається це коли душа переміщається в інше тіло не зберігаючи свою силу.Хоча й можливо що це обмін тілами, тоді сила зберігається .Ох...якби ж я тільки краще зналася на цьому. Ну чому в академії я прогулювала уроки магії?Хоча мені все ж здається ,що найкращий варіант з можливих це переміщення душі в інше тіло. Коли душа вбитої людини переселяється в тіло іншої.Але це працює лише якщо вміти правильно зачитувати заклинання переходу,а я його так і не вивчила. То хто ж мені допоміг?

-Пані,я закінчила.

Я подивилася на себе і оцінила зачіску.Висока дулька,в яку не входить чубчик.В неї вплетеною якісь прикраси.

-Це неймовірно!Дякую!

-Я рада,що вам сподобалось,-вона посміхнулась,-тепер потрібно одягнути сукню.

Вона швидко допомогла мені одягнутися і провела до кабінету, де мені мали провести урок.Після того як вчителька закінчила розповідати про правила ведення розмов на бенкетах прийшла Луїза.

-Як все пройшло?

Ми разом йшли стежкою,яка вела кудись за маєток. Маєток не був дуже великим,але справляв враження. Фундамент з шикарного древнього каменю, на кожному краї оглядова вежа. На одній з них я побачила величеньку гармату. Чудову. Про безпеку тут пам'ятають.

-Якщо чесно,я ледь не вмерла від нудьги.Але вчителька хвалила мене.

-Це чудово!Ти молодець.

Я посміхнулася, а Луїза взяла мене попід руку.Це притаманно їй. Оскільки, зараз я в тілі Мері мені доведеться до цього звикнути.

Ми зайшли до великого ангару. Як я зрозуміла тут облаштовано тренувальний майданчик. Не погано,тут є лук і стріли, цілий стенд з мечами та кинджалами, а також ринг. 

Біля рингу я побачила трьох хлопців, вони стояли спиною , але виглядали знайомо. Не встигла я подумати про те що ,можливо, це брати Мері, як Луїза крикнула їм:

-Кевіне!Дрейку! Рою! Привітик,як ви тут? 

Отже,Кевін,Дрейку та Рой. Хоч я бачила їх розмито в своїх спогадах , мені б вистачило одного погляду на них,щоб зрозуміти, що вони брати Луїзи та Мері. У всіх руде волосся.Воно дісталося цій сім'ї від матері.Кевін був найвищий за всіх та мав зелені очі,Дрейк був трохи нижчий з блакитними очима,Рой найнижчий та наймолодший з нас,мав карі очі.

-Луїзо,Мері!-викрикнули вони і помахали нам.

-Сумували?,-з посмішкою сказала Луїза.

Хлопці засміялись і підійшли до нас.Я в цей час тремтіла від нетерплячки випробувати хоч якусь зброю. Все ж мені потрібно помститись,а для цього мені потрібні мої навички.

-А можна я щось спробую?

-Звісно,якщо ти справді цього хочеш!-сказав Кевін.

-Я хочу спробувати метати кинджали.

-Ти ж в сукні!Тобі буде зручно?-запитала Луїза.

-Я обережно,-посміхаючись сказала я і підійшла до стенду зі зброєю.

Кевін підійшов до мене та навчив як правильно тримати ножі ,як стояти та як краще робити кидок.Хоча я це все вже знала,вирішила послухати його.

-Спробуй потрапити в центр,-сказав Кевін і показав рукою на круглу мішень.

Я прицілилась і з силою метула кинджал в мішень.

-Майже в яблучко!Мері,це чудовий результат як для першого разу!-сказав Рой.

-Я сама неочікувала,що зможу це зробити!-звісно ж я знала,що зможу.-Дякую,хлопці!