Операція порятунку

-Ситуація на фронтирі біля Зони була стабільно важкою.- почав полковник Дашенко,- Росіяни не могли прорвати оборону , і вторгнутися в Зону. Якщо зброї , медикаментів на складах було ще вдосталь , то з людьми було все набагато гірше. Втрати ніким заповнювати. 

-А Сталкери ?- запитав Шураві.

-Так , вдалося залучити значну частину місцевих Сталкерів. Народ бойовий. Зі зброєю…

-Ну ось.

-Не перебивай. Проте вони не солдати. Знайдений був новий ресурс - бандити. Маркус - кивок на все так само сидівшого тихо главаря бандитів . - Ми не можемо допускати одну і ту ж саму помилку. Маркус надасть людей. І ми прорвемо блокаду. 

 Далі полковник дістав мапу. 

Загін “Заслін” прибув в вказане місце. Всі учасники групи, були не задоволені своєю участю. Перспектива мати справу з відвертими бандитами, в яких ще не відомо що в реальності на умі, нікого не радувала. 

 Згідно з планом , “ Заслін” мав провести бандитів, які прорвуть блокаду з середини. Шураві в цьому плані не подобалося буквально все. Від бандитів , в надійності яких він об'єктивно сумнівався, до технічних частин.

-Чи вдасця непомітно , такій групі пройти?

-Це вже мої турботи - сказав Маркус. 

Хоч голос подав. А то я вже думав що німий.- крізь зуби процідив Шураві. 

 Але всі побоювання виявилися марними. Бійці “ Заслін “ провели бандитів , які штурм оволоділи позиціями ворогів. Згодом , вдалося проробити прохід. З якого і почалася де блокада Зони

-"Жест доброї волі “ - сказав Плаха, передражнюючи новини - Ні. Ну ти це чув? 

-Чув. Не глухий.

-Є робота. - зайшовши в кімнату, почав Шураві. 

-Хто б сумнівався - буркнув снайпер, засунувши затвор гвинтівки , і закрив кришкою щойно почищену СВД. 

 Шураві, Кит , Плаха жили в трюх , в одній кімнаті. Сівши за стіл , він розклав мапу.

Перед початком повномасштабного вторгнення , як війну охрестили журналісти - почав командир - в Зону направилася група американських туристів…

-Як ?- не витримав Плаха - Їм же посольство , перед тим як звалити , заборонило. 

-Не “ заборонило” , а “ не рекомендувало” . Різницю чуєш? - пояснив командир. - От одна з груп, не послухала. Походити по Зоні. Постріляти там тушканчиків , сліпих псів , чи кабанів. Артефакти пошукати …

-А як вони викид пережили?- запитав Кит. 

-О , а тут цікаво- за їх словами , вони знайшли бункер, часів совка. Там і пересиділа. 

-А зв'язок?- на цей раз встряв Кит- Вони зазвичай нічого окрім мобіл не беруть. В там і так зв'язок так собі. А після викиду взагалі глухо.

-Вони знайшли рацію. І зуміли її полагодити.

 Кит розсміявся.

-Сучасне покоління, яке навіть своїм гаджетам ладу дати не може, відремонтувало рацію. Ща серйозно? 

 Шураві на це нічого не сказав. Він просто відкрив пляшку вічно армійської “ Прозора” , і зробив пару ковтків. 

 В Кита був син за межами Зони. І один одного , вони давно вже перестали розуміти. Занадто різний досвід , життєвий шлях. Батько здавався синові черствим , місцями агресивним . Син же батькові дріб'язковим, поверхневим. 

 У всіх в загоні “Заслін” було щось подібне. Не дарма їх, позаочі , називали “ Загін одинаків”. Ні сім'ї ніхто з них не зберіг , ні контакту з друзями за межами дальнього блокпоста. Зона була їх життям. 

-Серед них - закриваючи кришкою пляшку , почав Шураві - Був радіолюбитель 

-А чи не забагато фарту? - не заспокоювався Кит - І бункер знайшли. І один з них радіолюбитель 

-От того , нас туди і посилають

Група “Заслін” летіла в гелікоптері. По середині кабіни стояла рація. На зв'язку за рацією був Ворон, який розмовляв з американськими туристами. 

 Колишній найманець , по роду заняття ,( найманцям часто доводиться супроводжувати туристів) володів англійською. І володів вельми гарно. Але основна причина , була не зовсім ця. Вивів потерпілих на розмову. Поклавши навушники рації, він сказав:

-Схоже все чисто. Англійська гарна , і схоже вони реально налякані. 

-Дивно - сказав на це Шураві.

-А може це просто ти все ускладнюєш? - вставив слово Плаха.- Ну справді , група туристів , знайшла бункер. Пересиділа там викид , і зав'язалася з проханням про допомогу. 

-Краще б було так. Проте готуйся до гіршого. 

 На підлети, за декілька кілометрів від точки , група “ Заслін” висадилася . Ідучи бойовим порядком , вони планували на простець вийти раніше гелікоптера. Пілоти борту , навмисно зробили круг, аби дати час загону вийти першими. Роздивитися навколо треба. Передчуття не покидало командира. 

 От і зараз він зупинився , і підняв кулак до гори. Сигнал небезпеки. Група миттю розпалася в бойовим порядком. Шураві вдивлявся в ліс. Він нічого не бачив на зворотнім боці урвища , яке треба було перейти. Але відчував. А відчуттю він довіряв . Тому не роздумуючи пустив чергу , у видавшіся йому підозрілі кущі. 

 Зойк. Випавше з кущів , бездиханне тіло. На мить повисла тиша. Тиша , перед бурею. Її порушив Шураві, пострілом з підствольника , і командою :

- Відходимо. - потягнувшись до рації , з'єднався з пілотами - Борт один , термінова евакуація!!!

 Гелікоптер повернувся . Стріляючи бійці відходили. Саме собою склалося , що прикривати лишилися Шураві , Кит , Плаха і Ворон. Бійці , в більшості своїй , вже запригнули на борт, як з лісу вистрілив РПГ , рознізший борт. 

-Що робити будемо?!!- кричав Ворон.

 Його слова були близькі до паніки. Далеко не безпідставній в даній ситуації. 

-Прориватися - гаркнув Шураві, перевертаючи обойму АКМ , і заряджаючи гранату в підствольник- Гранати до бою. ВОГОНЬ!!!

 В противника полетіли гранати. Вибухи. Автоматні черги. Четвірка пішла на прорив, зробивши те , чого від них аж ніяк не чекали. 

 Пробігши декілька кілометрів , командир велів перепочинок. 

-Що далі робити будемо? - запихуючись запитав Ворон.