Блокада Зони: Ми не Дон Кіхоти

-Здоров командир - і дружньо обняв Шураві Кит - Як підлікуватися?

-Та як. Уламки видалили. Від контузії покапали. Полежав декілька днів в лікарні. Словом - здоровий. 

-Здоровий це добре. - пролунало з за спини. 

 Всі обернулися, і побачили полковника Дашенко. 

-Ходімо зі мною. 

 Два офіцери, пройшли в кабінет командира. 

-Розумію ти після поранення - сідаючи за стіл , почав куратор - Та сідай ти 

 Шураві сів.

-Ти в курсі що відбувається? 

-На фронті…

-Не на фронті. У нас. В тилу.

-Доходять чутки, що братки один одного стріляють. 

-Ти так спокійно про це кажеш?

-А що їх жаліти?

-Тут ти правий. Тому , під шумок , було вирішено ліквідувати ватажків бандитів. Зробивши тотальну зачіску. 

-А чому саме ми? Я до бандосів , якоїсь любові не маю. Але “Заслін” взагалі-то для іншого створювали. 

-“Заслін” сама боєздатна частина , яка є в тилуДо того ж , основну роботу це не відміняє. 

-Нормально - дістав цигарку, запалив- Нам що - розірватися? 

-Не пили. Сформуєш малу групу Три-чотири чоловіка…

-Три-чотири чоловіка. Проти цілої банди- він покрутив пальцем у скроні. 

-Це ти …- тим же жестом відповів полковник- Ніхто не каже “всю банду знищити”. Та й не треба. Знімаємо верхівку. А дріб'язок розбіжиться. 

-Або влаштують ще більше кривавої бані

-Що нас , в принципі влаштовує.

-Все одно не розумію- майор подавив цигарку в попільничці - Нащо їх взагалі чіпати? Ну гризуться між собою. Хай гризуться. В нас що , інших турбот мало. 

-Ти забуваєш одну маленьку деталь - війна на дворі. 

-А війна тут до чого ?- Шураві був щиро здивований, реально не розуміючи до чого веде куратор. 

-Дааа- від недопалка підпалив іншу цигарку , протягнув полковник - Гранатою тобі мізки зачепило сильно. Соображаешь туго.- В тилу діючої армії , озброєні люди. А Росія любе використовувати кримінальний елемент. І там, як на зло , намітилися лідери. Яких треба усунути. До поки вони не знюхалися з росіянами, в не повернули свою зброю проти нас. 

-Тепер ясно. 

Плаха, Кит і Ворон. Саме їх Шураві відібрав для виконання завдання. Плаха сапер , Кит стрілок , а Ворон до війни був найманцем, і взагалі людина з темним минулим. 

 Багато в чому , саме через те не минуле колишнього найманця , командир загону “Заслін” взяв його на завдання. Ворон знав Зону. Не тільки по сталкерських барах. А й по розбійничих притонах , і місцях , в які ні військові , ні ботаніки , ні сталкери - одинаки не примикали носа. Мало того, в цій , темній частині Зони він був своїм.

-Четверо - сам до себе сказав Шураві - Малувато.

-Правильно все - сказав Плаха - Для точкового удару більше не треба.

-Добре . - казав на це Шураві, углибившись в папери.

 Гелікоптер закинув окрему групу загону “Заслін” в зону дій. Зробивши ривок . Аби відійти як надалі від місця висадки , група стала на перепочинок в залишках старого села. Знайшовши розбиту хату , вони влаштувалися на відпочинок. 

- До об'єкта п'ять кілометрів. Відпочиваємо та обережно висуваємося на позицію.

 Обережність була зайва. Бандити в руїнах села відчували себе як в дома. Ходили не маскуючись. Пости стояли аби як. За день обладнали позицію, і Кит зробив один , точний постріл. 

-Чому ми не чипаємо Маркуса?- Шураві нервово палив цигарку . - Після ліквідації всіх авторитетів в Зоні, Маркус підмяв під себе весь кримінал. Його убивство зараз , приведе до нового перерозподілу. 

 Полковник Дашенко лише посміхнувся.

-Чого ти либишся?

-Зараз- він підняв слухавку телефону, натиснув на якусь кнопку , і сказав - Зайдіть до мене.

 Очі Шураві округлилися , коли в кабінет увійшов коренастий чоловік , близько сорока , з рудою борідкою. Це був Маркус. Фото, опис зовнішності , шрам під лівим оком. Бандит пройшов , і без запрошення сів за стіл.

-І що це означає?- ошелешено запитав командир “Заслін”. 

-Він працює на нас - пояснив полковник - Ти колись чув про “Білу стрілу”? 

-Та хто про неї не чув. Група ментів , відстрілювала авторитетів.

- Не зовсім. “Біла стріла” відстрілювала тих , хто не погодився на співпрацю. Цим самим , розчищаючи місце для тих , хто погодився. 

- Да- Шураві затягнув я цигаркою. - Було - було в моєму життя, але кілером для брата я не працював.

- А що ти пропонуєш ? - на цей раз вспилили полковник - Залишити в тилу озброєних людей , і чекати поки їм Кремль заплатить? Чи очолити “боротьбу з бандитизмом”? Та в нас ні часу , ні сил, ні людей на це немає. Та й ми не Дон Кіхоти, аби з вітряками боротися. А так , в бандитів Зони новий господар. Якщо щось трапиться , спитаємо з нього.  Та й люди зараз будуть ой як потрібні