Блокада Зони: Фантом

Шураві з побратимами летів в гелікоптеру. В одному з селищ , почали зникати люди. Безслідно. Кровососи, сліпі пси , або ж розбійники якими Зона кишіла , хоча б якісь сліди лишали. А тут жодних.

 Місцеві , звернулися до командування , з проханням про допомогу. Командування підняло “Заслін” Взагалі-то просити допомогу у влади, у місцевих , не практикувалося. Поселенці такий люд , який звик сам розв'язувати свої проблеми. 

- Що думаєте про це діло?- запитав Шураві у своїх

- Що було - було , а Шерлока Холмса ми з себе ще не корчили? - відповів за всіх Кит. 

Мене більше інше цікавить - взяв слово Плаха.- чого нам на це діло відрядили? У нас же ж взвод осабістів* ( осабістами в радянський час називали працівників військової контррозвідки) і група слідчих , з військової прокуратури. Нам навіть вони в підсилення офіцера не дали.

-Вони всі зараз зайняті.

-Чим? На головній базі штани просиджують. 

-Справою Занурова. 

-Прямо так усі?

-Плаха - не витримав Кит. - Не будь наївним. Хто захоче від такої справи відмовитися. Тут ордени, і зірочки порахують. От всі , в дружнім пориві , вирішили присосатися до цієї справи. Ну а нас, щоб не плуталися під ногами , вирішили спровадити.

-По справі що думаєте?- вже не витримав Шураві. 

-Інформації замало , аби про це думати. - сказав Плаха- Прилетимо на місце. Поговоримо з місцевими. Поки що ми знаємо , що просто зникають люди. Де ? Як? Нічого не ясно. Прилетимо на місце - розберемося. 

На місці “ Заслін” вже чекали стурбовані селяни. Поселенці , які звикли жити серед аномалій , монстрів і бандитів були стурбовані. Це вже, саме по собі, багато про що говорило. 

 Голова села, смішнуватого виду коротун в окулярах , зустрів загін хлібом - сіллю. Буквально. Коровай ,ще десь рушник знайшов. 

-Ми … ми раді вітати прославлений “Заслін” …

-Харе - гаркнув на це Шураві - Розмістіть людей . А ми поговоримо. Та віддай ти коровай. 

 Коротун ледь встигав за Шураві. 

-Що це ви влаштували?

-Ми… ми …

-Ну не ми ж?- гаркнув стоявший поряд Плаха. 

-Ми просто в відчаї. Не знаємо до кого йти. Люди зникають . Як і не було. 

-А тепер - докладніше. 

-Розумієте. Люди зникають. Прямо з домівок. Зі своїх ліжок. Двері замкнені. Вікна також. А людини немає. 

-Я хочу подивитися на місці. Плахо , Кит за мною.

-Голова села , провів по центральній вулиці села до одного з будинків. Звичайна двері вибиті. 

-Це тут. 

-З чого взагалі взяли , що він зник?

-Він не з'явився на зміну в теплицю. Розумієте , аби прогодуватися ми вирощуємо в теплицях овочі…

-Знаю , знаю. Не висаджуєте їх в грунт , бо викид все одно випалить. Нагортаєте зверху землі, і в принципі захист від радіації є. 

 Вловивши здивований погляд голови , Шураві пояснив:

-Я сам поселенець. Ближче до суті. 

-Ми підійшли до дому. Рекс. Ну його пес. Скавчить. Миска порожня. Ні води ні їжі. 

 Шураві пройшов у двір. Собача будка , була прибудована до льоху. Так часто робили , якщо не знали чи будуть вдома під час викиду. В собаки поселенців, самі знаходили укриття. 

-Ми підійшли до дверей. Було замкнено…

-І ви відразу ламати?

-Так це вже далеко не перший випадок. - виправдовувався голова , проходячи в середину. - Його не має.

 Командир “Заслін” відразу подивився на вікна. Промацав раму. Слідів проникнення не було. Речі складені на табуретку. Постіль зім’ята. При піднявши легеньке покривало. Там лежала футболка і сімейні труси. 

-Щось чули ? Бачили?- допитувався Плаха.

-Та ні. 

-Якісь сторонні запахи були?

 Голова лишень знизав плечима. 

-Та ні наче. 

 -Голова села з Шураві вийшов з хати. Кивнув з порога Киту. Він покачав головою:

-Занадто витоптано все. Та й часу минуло

Вийшов Плаха , складаючи якісь детектори в сумку-сухарку.

-В тебе що? 

-Пусто. Взагалі нічого. Ну трохи підвищена радіація. Але для цих країв , це практично нічого. 

-Потрібен список тих хто пропав. - звернувся військовий , до голови села.

-Вже є. - він простягнув листок паперу. 

Двадцять три жертви. Сімнадцять жінок, шестеро чоловіків. Всіх їх об'єднувало одне- вони працювали в теплицях. 

 Село було сталкерських. Основним “чоловічим” заняттям вважалося пошук артефактів. В теплицях працювали в основному жінки, або ті , хто не витягував сталкерський промисел. 

-Це все що їх об'єднує?

 Голова зам’явся. 

-Ну. - наполіг Шураві. 

 Голова явно щось знав. Але не наважувався сказати. 

-Слухай чоловіче. - нерви майора були вже на межі- Ви самі попрохали про допомогу. Так як ми вам допоможемо , якщо ви від нас щось приховуватимете. 

-Добре - зітхнув голова. 

-Не треба так важко. Давай по суті.

-В лісі ми знайшли бункер…

-Чий не що ?- не витримав стоявший поряд Кит. - “ Спадщина совка”. Було б з чого секрет робити. 

-В тому-то і річ , що сучасний. Ми його хотіли під теплицю використати…

-І поживитися добром. - перебив Кит. 

-Та вгамуйся ти- не витримав вже Плаха. 

-Не без цього- вступив погляд 

-Ми не поліція моралі - вставив слово Шураві. Якому “тягнути кліщами “інформацію починало набридати. - До суті.

-Ми його вскрили. Там були контейнери. Ми їх вскрили…

-І що ви там побачили.

-Нічого. Нас натовп щурів звідти вигнали. Після викиду почалися зникнення. І ми , боїмося туди соватися.

-А ми ні - сказав Шураві. - Робота така. 

Вхід в підземелля виднівся чорною дірою на фоні дерев. Шураві вперед послав Кита та Плаху. Своїм відчуттям пасток , професійний сапер прокладував шлях. Досвідчений мисливець , читав сліди, вдивлявся що не так.

  Обидва махнули рукою. Група зірвалася з місця , і пішла до підземелля.Пройшовши до низу. Дуже скоро темрява поглинула їх. Увімкнув налобні ліхтарі, загін пішов далі.