Дитя Зони

Шураві сидів у полковника Дашенко. Читаючи покази полонених , він посміхнувсь сказав :

- Їм що , одні та ті ж відмазки на паркані пишуть. - він роздавив цигарку. - І ці ту ж пісню. “ Ми нічого не знали. Ми їхали встановити контроль над покинутою базою”.

- Це хрінь .Ми їх допитували про інше. За тиждень, з першої появи орків…

- Кого - кого? 

Зовсім ти відстав від життя. Оцих “розумних” зомбаків прозвали орками.

- А чого так?

- Гадки не маю. - полковник знизав плечима. - Хтось ляпнув. Так причепилося. Уже і живих росіян так звуть. 

- Хми. - сказав на це Шураві. 

- А ти новини взагалі дивився.

-Коли?

Ось в цьому і проблема Зони. Тут швидко втрачаєш зв'язок зі світом. - полковник дістав який аркуш, нервовий смішок вирвався з його вуст.

- Ти чого? 

- Добре що ти сидиш.

Шураві взяв аркуш , підкурюючи другу сигарету. Почав читати, і вдавився сигаретним димом. 

- Та це… Та як… Та … Ми що повіримо? 

Є офіційна заява Мітіна. Він заявив , що відмовив частину російського миротворчого контингенту ООН, для участі в бойових діях. 

- Частину? - від нервів Шураві одним затягли скурив половину сигарети. - А те , що викид їх армія на базі пересиділа? 

- Вони просто надали місце. Цитую “ В большинстве своём, русская миссия миротворцев ООН, не принимала участие в боевых действиях”. 

- Маячня. - він вдавив недопалок. - Ми на це поведемося?

- А ми маємо вибір?

- Давити їх , поки є можливість. 

 Полковник важко зітхнув. 

- Гарячий ти Шураві - Дашенко запалив сигарету - Можливо ти і правий. Але в зв'язані руки.

-Це як?

- З Києва наказано їх не чіпати

З передсердя підлеглий вдарив кулаком об стіл.

- Нерви в коробочку. - полковник вже починав злитися- Думаєш мене це влаштовує? Але росіяни оце й ось папірець, і заяву Мітіна в ООН віднесли.

- І там повірили?

- Чи удали що повірили. Бо це їм зручно. Та і біс з ними. Блокпости їхні , ми взяли під контроль. Вони з'їхалися на основну базу. Ми підходи з периметром наглухо замінували. Сидять тихо. Ну і хай сидять. Мене більше цікавлять орки. 

 Полковник розчавив недопалок. 

- Сильно надокучають?

-В тому то і діло. Після того , як вони з'явилися на блокпосту “Веселий” , про них ніхто , нічого не чув. 

- Так може їх того- Шураві провів пальцем по горлянці - Перебила автоматична система оборони. 

- Нажаль ні дружаня. Автоматично не вдалося завести систему. І стріляли в ручну, і там де була найбільша небезпека. Так що більшості вдалося втекти.

- Та і біс з ними - Шураві махнув рукою. - Перший же викид , і їх мізки в кашу. Ходять напевно, неприкаяними , серед таких же. 

Я теж так думав. До поки не отримав висновки вчених.

- Що , вже? - співбесідник удавав що щиро здивований - Вони ж як розведуть демагогію. Та на роки.

- Напевно війна , змусила їх рухатися швидше. - але , по невпевненому тону , було ясно що полковник і сам здивований такою швидкістю 

- І що вони?- запитав підлеглий у командира про головне.

- Тебе це не порадує. Словом зробили розумники розтин, аналізи. Їх череп покритий з середини якоюсь субстанцією. Там вони розписали , але я в тих формулах не розбираюся. Словом їх мізки, захищене від радіації. Десь в нас переховується організована група зомбі, яким , по факту не вразливих до радіації. Чорт їх знає, де вони випливуть. Так що, їх треба знайти. 

- Легко сказати - знайти. - сказав сапер.

 За столом , в казармі сиділи троє. По один бік Шураві, по інший два його найближчих помічники - Плаха і Кит. 

Ну в нас все чисто. - взяв слово снайпер. - Ніяких повідомлень, про напади розумних зомбі не було. 

- Отже, доведеться лізти в Зону. - підсумував Шураві. 

 Вся трійця скривилася. “ Заслін” діяв по периферії зони відчуження. Не лізли, без нагальної потреби, та й не любили вони її. 

- Ворона пам'ятаєте - вивів всіх з задуми Кит. - Контрабандист. Провідник. Знає краще ці місця. 

- Можливо в Зону лізти не доведеться?- сказав припущення Плаха - Забилися десь в норі, і чекають? 

- Можливо. - погодився Кит- Тим паче зараз , коли ворог лізе , у нас не достатню сил для того, щоб провести всі лігва. 

- Ну от бачиш. Та й лівого до загону залучати.

- Так то так , але це нас позбавляє маневру.

- Що?

- Якщо так , то нам лишається тільки сидіти і чекати. А я , пропоную вам яку не яку дію. Тай цей Ворон , кадр ще той. Але може бути корисний.

- Приймається - сказав Шураві. Без діла він сам не любив сидіти , та й провідник зайвим не буде. - З чого хочеш почати?

- З щурівні. 

Щурівнею бійці “ Заслін” називали бункер , де засіли товстосуми , пересиджуючі війну. До навколишнього світу, їм діла не було. Тому полковник Дашенко, куратор загону “ Заслін” , махнув на них рукою:

- Сидять собі, і хай сидять. - махнув рукою полковник - Не до них. 

 Шураві вирішив не мудрувати, а явитися прямую. Пароль вони знали, хоча і була імовірність що їх змінять. На такий випадок , була розроблена легенда - справа в них до Ворона. Розпитувати в Зоні було не прийнято. 

 Проте пересторога була зайвою. Дим було видно з далеку. Бійці прибавили хід. Дира в землі, там де був вхід , сіяла темрявою. Поряд була протоптана доріжка. Шураві вскинув автомат , і побіг по дорозі. 

 Трохи пробігши , прислухаючись до інстинкту , командир почав стріляти. Зомбі, що ховався в кущах , не відчував болю. Навіть коли кулі АКМ розривали тіло. Зомбований і так був мертвий. Але інерція , і сила удару , розвернули тіло і збили приціл. Його кулі пройшли мимо. Розсипався , бійці “Заслін” відкрили вогонь. 

- Вперед - скомандував по рації Шураві, випустив гранату з підствольника. 

 Його прикладу послідували інші. В нападників полетіли гранати. Ведучи своїх людей вперед , Шураві стріляючи на ходу , увірвався на позицію противника.