Війна війною

- Шураві . Шураві. Я. Дашенко. На зв'язок. 

 Бійці загону “Заслін” , за минулу добу відпочивати не довелося. Місцеві самі ремонтували огорожу , техніку, стерегли полонених.  

 Поранених , а їх в загоні було семеро , прилаштовані в місцевий госпіталь. Решта чистила зброю. Приводили себе до ладу. І по можливості відпочивали , набиралися сил. Шураві встав з ліжка. 

- Дашенко. Дашенко. Я. Шураві. На зв'язку.

- Збирайтеся. В п'ятому секторі спрацювала сигналізація. Вірогідний прорив. Транспорт свій. Як зрозуміли? 

 Засліновці стали переглядатися. Запитальні погляди бійців , направилися на командира. Шураві зрозумів не задане питання. Самого це мучало. 

- Вас не зрозумів. 

- В п'ятому секторі спрацювала сигналізація. Вірогідний прорив…

- Це зрозуміло. Але війна почалася. Ворог в зоні.

- Війна війною. Але війна мутантів не відміняє. 

- Ми , бажали б піти на передову. 

- Воювати хочете. Солдатів поки в досить. А от спеців з винищення мутантів не так багато. 

-Тобто в тилу відсидітися. 

- А ви що хочете? Щоб наші на два фронти билися? В окопи встигнете. Своєю справою займайтеся. 

 І зайнялися своєю справою. Підлетіли на гелікоптері. Розстріляли ракетами. А “Заслін” десантувавшись ,добив вцілілих мутантів. 

 Гелікоптери гуділи, бійці заплигнули в середину. Черговий виліт .Шураві дивився на планшет, де була карта. 

Восьмий сектор . Колишня Британська зона відповідальності. На дев'яносто відсотків автоматизована. Багато наукових баз. - читав Шураві - Прийшло відео. 

 Командир поставив відео на показ. Камери спостереження фіксували хвилі різномасних мутантів. А хвалені автоматичні вогневі точки , стояли непорушно. Не спрацювали ні міни. Ні сіток - путанок , на ягози, ні навіть колючого дроту не було.

- Якого біса?- озвучив загальне питання Кит. 

Прилетимо на місце - розберемося. - коротко відрізав Шураві.

- Зв'язок!!!- прокричав пілот. 

 Шураві зайшов в кабіну пілотів. Взяв знайомий навушники. 

- Сектор вісім. Сектор вісім. Я. Заслін. На зв'язок. 

- Заслін. Заслін. Я. Сектор вісім. На зв'язку. 

- Летимо на допомогу. Обстановка.

- Вийшли з ладу автономні системи охорони. Прорив відбувся, але локалізований. Допомоги не потребує. 

- Ми підлітаємо. - була коротка , лаконічна відповідь 

 Повернувся до своїх людей. Зосереджений, навіть хмурий. 

- Ти чого?- запитав Плаха. 

- Там місцеві щось мутять. 

- Погано. - протягнув сидівший по другу руку Кит. - Погано на своїх думати.

- Дай Боже, щоб помилявся.

 Сказавши це, Шураві обернув голову до ілюмінатора, даючи зрозуміти що розмову завершено. Друзі зрозуміли , і не стали лізти.

Гелікоптер приземлився на злітній площадці. “ Заслін” зустрічала ціла делегація. Полковник , два майора , в парадній формі , при орденах. 

-Да… Прямо парад. - сказав Плаха

-Їм тільки хліб з сіллю , на білому рушнику не вистачає. - засміялися хлопці

-Вони на парад. А ми на війну збиралися. 

 Група вивантажилася. До них підійшли офіцери. Занадто швидко. 

-Полковник Дятлов.- простягнув старший руку.

-Шураві.

 Тиснути руку , він явно басів по лицям офіцерів , що на них цей позивний справив враження. 

-Пройдемо в штаб. 

-Кит . Плаха за мною. Решта по периметру. 

-Дарма ви так. Ми на одному…- почав було заливати полковник, але Шураві його перебив. 

-Ходімо вже. 

 Всі шестеро пройшли в середину. Капітальний бункер , зустрів їх з відкритими дверима. Буквально. Капітан , в такому ж парадному кітелі , поочинив перед ними двері бункера. 

- О дають. - не витримав Плаха.

 Пройшли в середину. Суровий вигляд залізобетонних споруд , під тьмяним світлом ліхтарів , освітлювало червоний килимок дороги. 

-Не здивуюся , якщо для нас постелили. - не заспокоювався Плаха. 

-Та тихо ти. - гаркнув на них Шураві. 

 Зайшли в кабінет командира. Зайшовши, і в бійців “ Заслін” полізли очі на лоб. Замість мап, схем , тек з наказами та циркулярами на столі була накрита поляна. 

 Ром, текіла , коньяк . На закуску салати , шашлик на шампурах , бутерброди з червоною ікрою. А за столом, сидів якийсь лікар. Білий халат, окуляри , сивина на голові. 

-Ну що , за знайомство- полковник протягнув Шураві чарку коньяку.

 Цей жест , не сподобався йому. Причому дуже. Вміст чарки , полетів в лице офіцера. Взявши його за грудки , почавши трясти , командир “Заслін” проричав :

-Ти зовсім охринів? Чому не спрацювала автоматична система оборони? Нащо познімали МПП? ( МПП- мало помітна перепона) Чого зняли ягозу з колючим дротом? Якого біса , в штабі , цивільний? 

-Ти що собі дозволяєш? - прокричав полковник , потягнувшись за ПМ в кишені брюк. 

 Офіцери його супроводжували , зробили аналогічний крок. Проте наведене дуло автомата Плаха, і адмін вид Кита , змусив їх зупинитися.

-Панове , панове - вискочив лікар, в якого за версту було чути британський акцент - Ми не хотіти нічого, і нічого поганого ваша країна не робить. 

-Та відпусти ти. - полковник на силу вирвався. 

-У нас є бізнес. - лепотів вчений - А така можливість , не завжди випадати. 

-Що він несе?!!- прокричав Шураві

-Та що що- полковник сів за стіл. Зняв фуражку , рукою протер запотівший лоб. Налив собі коньяку, залпом випив без закуски. - Ви ж знаєте які в нас зарплати.

- Ну. - випалила трійця в один голос. 

- Що “ну”?- полковник випив ще одну.- Вони платять за почвар. Платять валютою. В зараз , ми їм влаштували загін . Наші виганяли , тих які їм цікаві , ми їх розстрілювали, в їм тушки для вивчення.

Багато брати живими- випалив вчений.

- Та тихо ти.- гаркнув на нього полковник. 

- А нащо було на територію пускати? - запитав Плаха.