Сняряд двічі в одну воронку не впаде

Шураві займався тим , що не любив більш за все - паперами. Сам “Заслін” , як і весь миротворчий корпус ООН ішли по спрощеній процедурі документообігу. Але без рапортів , заявок , путівок все одно не обходилося. 

-Ну що Шураві, втомився ? 

 Він підняв очі , і побачив полковника Дашенко, стоявшого біля нього з двома чашками кави. Одну простягнув підлеглому.

-Та да- сказав він , приймаючі чашку. 

-Це тобі, не по Зоні , з автоматом бігати. - посміхнувся полковник. 

-І нащо ти мене сюди поставив? Для мене це все - китайська грамато.

-По - перше щоб ти перепочив - полковник сів поряд - Ну а по друге - підстрахував тих , хто цим займається. Свіжий погляд. Мало що. Але я сподіваюся, з першим впорався?

-Щось знайшли?

-Тут - полковник кивнув на папери- Ні. Ця зараза , добре вела справи. А от твій новий знайомий Ворон , він співає солов’єм. Пам'ятаєш дві тисячі дванадцятий? 

 Шураві здригнувся.

-Таке забудеш.

-Я не зовсім про це. Як люди , по принципу “двічі в одну воронку не падає” ішли в Зону. Сподіваючись пересидіти кінець світу. 

-Я також пам'ятаю останки їх. Скільки ми їх потім витягували. 

-Отож бо і воно. Одним із заробітнків Віктора , було переправлення в Зону тих , хто хоче тут пересидіти. 

-Фальшивим “вільнонайманими “

-По тропі масово. Группами. 

 Шураві поставив чашку. 

-А тепер слухай уважно - полковник підсунувся блище- Я тебе не тільки для вищеперерахованого засунув в архів. Це єдине місце, де точно не має прослуховування. 

-Не зрозумів?

-Так друже. Після того , як мого ад'ютанта викрили , я наказав перевірити всю базу. Вона кишить прослушкою. До того ж , я не впевнений кому можна довіряти. Ну окрім тебе звісно .

-Дякую за довіру. 

-Будь-ласка. Тільки ситуація більш ніж паскудна…

-Розумію. Мало Віктора, так ще й тропа ця…

-Все набагато гірше. За словами Ворона, оці “ поселенців” сили в одному з бункерів. Мало того, по словах того ж Ворона - полковник дістав записник . Надівши окуляри , прочитав - “ Хлопці серйозні. Зі стволами всі”. Так що бери свій костяк. За шкірку того Ворона , і на кошачіх лапках , по тихому , шуруй знову в Зону. Подивишся що та як , увійдеш в контакт , та доповіси. 

-Не зрозумів?

-Що саме?

-Да багато чого 

-По порядку.

-Ворон . Ворон - Шураві сколихнув в чашці каву - Йому можна вірити? Та й потім , попахує вигадкою. Може там взагалі ніякої бази немає . Насвистів нам. Щоб ми його вивели в Зону . А там спробує втекти.

-Можливо - полковник допив каву , і поставив чашку - А що ти пропонуєш ? Проігнорувати?

-Ні. Діяти за протоколом 

-Ти не все знаєш. 

-Так просвіти. 

-В нас багато ворогів. Особливо в Києві…

 Шураві розсміявся 

-Ще з дванадцятого. Мало того , що ми прикрили лавку з вивозу артефактів , так ще й винесли на загал те що робиться в Зоні.

-Отож, бо і воно. Після того , як ми в Києві грохнули Кровососі , ми вийшли з тіні …

-Чого ти і добивався.

-Так. План мій спрацював. Але з тих пір кожна подія , в вже тим паче наш провал , і починається крик “ А цей “Заслін” нам взагалі потрібен”. Багатьом ми заважаємо , в декому , наше існування як кістка в горлі. А у нас в кращому - полковник підняв палець до гори - Безпосередньо в нашій зоні відповідальності, нелегальне поселення. Я такий козир , в руки нашим ворогам, давати не збираюся. 

-Так. Тепер розумію чого на “кошачиш лапках” 

-Саме так. Зараз в Києві всі на нервах. Можуть з переляку нас і розігнати. На радість ворогам. Так що Шураві, поспостерігай за об'ємом. Увійди в контакт. Спробуй прощупати. Якщо все виявиться як Ворон казав - полковник махнув рукою- Чорт з ними. Хай сидять .

Квартет лежав в замаскованій позиції , спостерігаючи за входом в бункер. Якби Ворон не сказав , що там вхід , Шураві не повірив би. Як би він не напружував зір, але ніякого ходу в тих кущах не бачив. 

 Проте, парочка розтяжок по периметру , з сигналами , знайдені уважним Плахою , переконали що вони на вірному шляхові. Полковник на всю операцію дав п'ять днів. Після завершення цього часу , якщо не буде зв'язку з групою , то діятимуть по протоколу. Два вже минуло.

 Треба було йти в той бункер. Але Шураві не наважувався. Причина посапувала поряд , з автоматом під головою. 

 Їх провідник , затриманий найманець Ворон, гусь ще той. В нього тут виявилися схрон. З артефактами. Шураві , який йому не сильно довіряв, почув як він вночі кудись поліз. 

 Перша реакція була схопитися за автомат. Але , дещо продерши очі, Шураві побачив що Ворон іде на до бункера , їх всіх закласти, а інший бік. Обережно за ним прослідкував , і побачив як він дістає контейнер з артефактами. 

 Проте все одно, з такою темною персоною , лізти в бункер було не по собі. Але і тягнути далі він не міг. 

-Гермес - крикнув Ворон пароль

-Альда- почулася відповідь. 

 Масивні двері бункера прочинилися під ногами. 

-Сьогодні малувато- сказав один з охоронців. 

-Спец замовлення. Один з охороною. 

-Ну заходьте. 

  Шураві з Плахою і Китом пройшов до ліфта. Але їх зупинили. 

-Охорона лишалася на периметру.

-Я без них не піду. 

-Такі правила. Виключень ні для кого не має. 

-Я без них не піду 

-Отже, ви нікуди не підете. 

 Шураві розвернувся. 

-Пригляньте за цим Вороном. 

-Добре - відповів Плаха.

 Кит просто кивнув. 

-Та розслабся ти. - один із “поселенців” штовхнув його в бік- Відривайся.

 Не так собі Шураві цей бункер уявляв. Почнемо з того , що як виявилося , це був не просто бункер. Це була повноцінна , підземна військова база. Вона була переобладнена під … по факту готель.

  Дискотеки, бари , ресторани. Комфортабельні кімнати. Навіть екстрім вилазка , постріляти по монстрах , була.