Полювання на щура

В руїнах, однієї з безлічі багатоповерхівок , чоловік в чорній формі сидів на табуретці, нервово курячі цигарку за цигаркою. Біля ніг лежав старий , сірий мішок. 

-Здоров був ворон. - пролунав голос позаду.

 Чоловік на стільці підскочив , і наставив автомат на увійшовшого . Це був чоловік в плащі, з каптуром на обличчі. 

-Тфу Семенич - Ворон сплюнув на підлогу. - Ти , зі своїми штучками , колись на кулю нарвешся. На - він кинув мішок.

 Війшовший нахилився. Взяв мішок, розв'язав. Подивившись в середину, відсахнувся викинувши мішок. Коли він впав на землю, з нього викотилася обпалена вибухом голова професора Онуфрева. 

-Мдаа. - трясучимися руками закурив чоловік. - Відморозок ти конкретний. Але діло своє знаєш. Твоя оплата.

 Він поклав свій мішок на землю. Хотів було іти, але співбесідник схопився за автомат. 

-Ти чого такий нервовий? 

-Поговорити треба. Присядь.

-Ну добре. 

Семенич був абсолютно спокійний. З лісу напротив, за ними спостерігав снайпер, який тримав Ворона на прицілі. Найманці - народ небезпечний. Пересторога зайвою не буде. 

-Що в тебе?

-Проблеми. Довелося перебити ледь не ціле село …

-Та і чорт з ними. Нелегальні поселенці. Хто їх рахує.

-З цих поселенців , було багато колишніх сталкерів. Вони практично всіх поклали з мого загону. 

-Набереш нових. Я не бачу проблем. 

 Чоловік в плащі пристав, але Ворон знову схопився за зброю. 

-А хто тобі сказав, що це були проблеми?

-Давай скоріше - промовив Семенович, повертаючись за стілець. 

-Ти знаєш , такий собі загін “Заслін” ?

-Ти що , в загадки зі мною вирішив пограти?- співбесідник Ворона вже виходив з себе. Він ледь стримувався , аби не подати сигнал своєму снайперу.

-Ними командував , такий- собі”Шураві”...

-В сенсі “ командував”?

-Ми його завалили. Один з моїх , його впізнав.

-Зажди - нервозність передалася Семеничу- Вони ж в Зону не суються. Їх діло периферію охороняти, аби монстри на зовні не вилізли.

-Да ти що. - Ворон недопалком закурив чергову цигарку. Недопалок кинув в співбесідника - В що ти нас втягнув , сука!!!

 Семенович встав , гарячково проходячи по кімнаті. Викупивши цигарку , він подав непомітний сигнал снайперу. Проте, на цього здивування , пострілу не послідувало. 

 Снайпер на позиції, побачив як Семенич, проводить пальцем по горлянці. 

-Ах ти ж сука!!!- викрикнув Ворон , підхопившись і готовий був накинутися. 

 Але Семенич, вихопив з під плаща короткий автомат. І тут снайпер вистрілив. Куля Кита, увійшла точно в плече, не давши йому вистрілити. Снайпер перекупа, лежав поряд з перерізаними горлом. 

-Ах ти ж паскуда!!!- Ворон з кулаками накинувся на пораненого. 

 Шураві з Платою на силу його відтягнули. Зв'язали руки обом. Командир загону, почав допит:

-І так , пане Семенич, хто замовив вбивство професора?

-Іди до біса. 

 Відповідь не сподобалася. Шураві натиснув на рану. 

-Ааа!!!- заволав полонений- Припини!!! Добре!!!

-Говори. 

-Якщо я скажу, я не жилець.

-Якщо будеш мовчати - тако ж.

-Уб'єш ?

-Нащо? Я тебе тут лишу. На розтерзання сліпим собакам. А то і гірше. 

-Добре. 

Семенович зайшов в старий бункер. За ним спостерігав офіцер з укриття. Обидевшись все довкола, він обережно попрямував на місце зустрічі. 

 Йому сильно не подобалося те, що посередник наполіг на особистій зустрічі. Але відмовити не міг. Зайшов слідом, але не встиг навіть озирнутися , як отримав удар ззаду по голові.

 Прокинувся офіцер , від води щедро вилитої на нього. Озирнувшись довкола він побачив що знаходиться в кімнаті для допитів своєї бази. Його оточує полковник Дашенко, Шураві і ще двоє. 

-Зніміть кайданки. - велів полковник.

-Впевнені? - перепитав Шураві

-Абсолютно . 

 Кайданки було знято.

-Ну що Віктор, як ти докотився до життя такого? 

-А що мені соромитися , пане полковник. Я четвертий рік у вас з капітанів виповзати не можу. А в росіян я вже полковник. - він встав , поправив форму - І , як офіційний представник російської федерації, я пропоную вам здатися. Скоро все почнеться. Два - три дні , і ми візьмемо Київ…

 Він не договорив. Удар в щелепу повалив його на підлогу.

-Жорстоко ви зі своїми ад'ютантами. Та й вибирати не умієте.

-Ну ти ж Шураві не захотів. Доречі - місце вакантне. 

-Ні . Дякую. Але я краще своїм ділом буду займатися.