Розділ 3.

- Вау, це дуже красиво! - Віка була у захваті від моєї зачіски, та і я теж, - даю 100 відсотків, що всі хлопці в цьому місті будуть в тебе закохані. А ось може і пощастить знайти своє кохання.

- Дякую, я теж сама не очікувала такого ефекту. Це просто вражаюче. Ти впевнена, що не хочеш теж змінити щось? - я зробила натяк своїй подрузі , в надії що вона передумає.

- Ні, мені поки що моя зачіска до вподоби, - ми разом підійшли до величезного зеркала у салоні і зробили декілька фото на згадку. - тепер панно Солодка, тобі потрібно придумати, що ти будеш говорити своїм батькам за це.

Так , ви не почули. Мене звати Аріна Солодка. Це моє прізвище, а не ласкаве слово. Всі в моїй групі кажуть , що моє прізвище підходить до мого характеру) , бо я прямо як та солодка булочка. 

Ми ще трохи походили і вирушили додому. Мої батьки були на роботі, а молодший брат у бабусі. Тому вдома я була одна.

- Слухай у мене є ідея, - я вирішила поділитись зі своїми думками з Віком, - давай ми ввечері накриємо стіл у мене біля будинку і посидимо всі разом, твої батьки , мої і ми.

- Цікава думка, - Віка була веселою, тому зразу додумалась до чого я хилю, - хочеш таким чином пояснити свій новий зовнішній вигляд?

- Так, думаю це буде цікаво і весело.

Вечір настав швидко, але до того часу я встигла приготувати страви до святкового столу. 

Я вже чекала своїх батьків, як раптом почула знайомий голос:

- Дивись , Мар'яна у нас біля будинку веселка сидить, - це був мій тато і він точно був у гуморі.

Я обернулась і помахала їм рукою. Звісно, я очікувала, що моя мама зараз вичитає мені лекцію, про мій вчинок, але все таки надіялась що пронесе.

- Оце дивина. Скажи, Богдане. Це ти напевно продав наш будинок, і мені нічого не сказав, - мама лупнула його по голові. Але я зразу здогадалась, що вони підігрують одне одному .

- Привіт, як ваші справи? - вирішила продовжити їхню розмову.

- Все добре,Арінко. Але що це у тебе на голові, боюсь спитати. - моя мама була точно сама собою. 

- А, це… моя нова зачіска. Ну як вам? - я щиро надіялась , що моя мама мене підтримає.

- Чесно? Вона яскрава і дуже тобі личить. Але в мене є інше питання: коли ти встигла, і де взялись гроші? - звісно, що моя мама з розумних жінок тому все прорахувала. Але я була подивована, що вона була не проти.

Я все розказала, як було. Як ми з Вікою поїхали до міста, знайшли перукаря і як я заощаджувала гроші. Мама була дуже серйозно налаштованою , і слухала мене, а тато постійно реготав з мого нового вигляду. Знаєте, він в мене дуже позитивний мужчина). 

- Ясненько все з вами, молоді авантюристки. Аріно, я б більше не хотіла, щоб виникали такі непередбачувані сюрпризи. Але якщо вам уже захотілось, то потрібно було попередити про це. Ви одні у великому місті, і ніхто не знає про ваші мандри. А якби щось сталось? - як зазвичай вона почала говорити як за мене переживає, і все таке інше. 

- Добре, але якби я вам сказала, ти б не відпустила мене у місто.

- Звісно, що не відпустила б. - мама почала набирати борщ собі у тарілку.- яка нормальна мати відпустить дитину у місто не по навчанню, а так прогулятись. Знаєш скільки різних збоченців ходить. 

- Вона вже не маленька, Мар'яно. Їй скоро буде 21 рік. - тато поїдав мої страви і говорив до мами, але та його трохи відлупцювала, тому до нашої розмови він більше не пхався.

- Тихо там сиди, і їж уже. Що то за мода лізти у мої справи з донькою. - спершу звернулась до мого тата, а потім до мене, - знаєш, ніколи не думала, що ти і справді це зробиш. Я не хочу розвалювати твої мрії, але я переживаю за тебе, Аріно. Тому від мене ти можеш отримати спершу бурхливу реакцію. Я рада, що ти така ж вперта як і я. - мама усміхнулась мені, і почастувала картоплею з овочами, - далеко підеш зі своїми мріями. 

- Так, це правда, - до столу приєднались батьки Віки і вона сама. - ми вже все знаємо. Віка розповіла про їхню сьогоднішню подорож.

Я подивилась на неї , ніби хмурячись, але вона лише усміхнулась і відмахнулась рукою.

- Твоя дочка, молодець сусідко. Не кожен зможе бути ризикованим і пофарбуватись у такі кольори, - чоловіки переглянулись, і розреготались.

- Ану тихо там. Теж мені чоловіки. От би подивилась на вас, коли б мали таке волосся, - мама Віки зробила зауваження чоловікам і жінки теж розсміялись.

- Ого, що це за свято, що такий неймовірно багатий стіл? - мій брат приїхав з бабусею, несучи багато сумок . Напевне це різні смаколики з міста. Він любить таке купувати.

- Та це твоя сестричка вирішила нас сьогодні здивувати, - тато підтримав розмову і привітався з бабусею.

- Аа, тепер зрозуміло, - він зразу подивився на мою зачіску і усміхнувся, - можна я з тобою сфотографуюсь на пам'ять, щоб потім дражнити тебе  в старості? 

Я лупнула його і зголосилась. Гості сьогоднішнього вечора розмовляли на різні теми а ми з Вікою поїдали смаколики з міста.

- Ну , і як тепер назвемо її хлопче? - мій тато звернувся до братика, і всі подивились на мене придумуючи мені нове прізвисько, але я лише вигукнула одне, яке спало мені на думку:

- Різнокольорова МРІЯ! - всі засміялись і я була щаслива, що мої батьки були не проти цієї різнокольорової мрії.