30.

 Поки ми їхали Яра майже не говорила, задумливо стукала руками по рулю та надзвичайно уважно слідкувала за дорогою. Навіть не перевищила швидкість там, де завжди собі це дозволяла.

Можна було б подумати, що це сталось після тієї ситуації з аварією, але два тижні тому ми скажено запізнювались на вечерю до батька і сестра не відмовила собі в деякому перевищені швидкості, хоч її амбіції трохи й зменшились. А сьогодні вона суворо дотримувалась всіх правил. Всіх!

Може мені підкинули третю близнючку, а Яру забрали? Бо я її не впізнаю.

Поки ми їхали я не починала говорити, сподівалась, що сестра не витримає і розкаже, що її тривожить. Але вона трималась до останнього, наче кремній. Навіть, коли я почала розпитувати, Яра довгий час мовчала, а потім видала таке від чого я почала плавно сивіти.

— Якщо я тобі розкажу, то пообіцяй, що не скажеш Льоші й не потягнеш мене завтра до лікаря.

В мене в голові тисячі діагнозів побігли. Від алергії до страшних болячок. Вона ж така ще молода! Як з Ярославою могло щось статися, що вона просить нічого не казати й не вести її до лікаря? Невже їй залишилось не довго?!

— Ей, ти що дурненька? — Сестра побачила мої злякані очі, — Перестань фантазувати, затримка в мене, затримка. Не смертельна хвороба.

З мене аж всі сили вийшли одночасно.

— Треба було ж так лякати, — я видихнула та прикрила очі рукою, а потім до мене дійшов сенс другої частини. — Тобто… Ти хочеш сказати, що ти… Вагітна?!

— Не знаю, — Яра буркнула під ніс та відвернулась, — я не перевіряла і до лікаря не піду! Вони захочуть в мене запхати апарат УЗД. Дякую, не хочу, мені одного разу вистачило.

— А тест ти принципово не хочеш робити? — Питально підняла брову. Перед мною, наче сиділа маленька дівчинка, яка боїться йти одна в магазин. Дивно бачити сестру такою. Але тепер зрозуміло чому вона не п’є алкоголь і їздить акуратно — береже себе і майбутню дитину, якщо вона буде.

—  Я не хочу його купувати й не хочу робити. — Яра гіпнозувала поглядом кермо, наче намагалась прочитати там відповіді на свої запитання. — А раптом я вагітна?!

— Якщо ти вагітна, то будеш хоча б про це знати, а якщо ні, то будеш спокійна. Ходімо, я куплю тобі тест, зробиш в мене, будемо переживати разом.

— Як чудово, що ти в мене є, — сестра міцно обійняла мене та навіть кілька разів схлипнула мені у вухо. — Але давай не сьогодні? Вже пізно, я поїду, завтра мені в університет, тобі на роботу, якось наступного разу обов’язково зробимо.

І серйозним виглядом вона завела машину та поглядом вигнала мене з машини. Пф, знайшла дурну.

— Або добровільно виходь, або я застосую шантаж. — Мені не треба було навіть погрожувати, щоб сестра зрозуміла, що просто так я від неї не відстану, а за потреби знайду важелі впливу. Як то кажуть: номер Олексія в мене є.

Тож, сестрі довелось здатися і мирно чекати мене під аптекою. Я з переляку купила десять тестів, фармацевт дивилась на мене, як на дурненьку. Але яка мені до неї справа, якщо в мене сестра можливо вагітна, а я можу стати тіткою через кілька місяців.

В інструкції ми прочитали, що тест найкраще робити зранку, бо ввечері він може показати хибнонегативний результат. Але, коли одній дуже кортить дізнатися, а інша хоче втекти, то треба робити.

Тож, щоб мати більшу вибірку ми взяли п’ять тестів і Яра закрилась з ними в туалеті, а вже через кілька хвилин ми нервово сиділи в кімнаті та гіпнозувати поглядами ті нещасні смужки.

— Я вже не можу, — сестра не витримала та закрила очі руками.

А за кілька секунд після цього почали відбуватися зміни з одним з тестів. А потім з другим, а далі з третім… 

 — Ярааааа, — я шокованими очима дивилась на маленькі докази чуда й акуратно тягнула сестру за руку, щоб вона подивилась.

— Абзац, — коротко, але змістовно прокоментувала Ярослава і закрила очі назад. Бо всі тести показували позитивний результат. Сестра вагітна.

Понад десять хвилин ми сиділи в суцільній тиші, лише Аліса кілька разів бурчала щось у сні. Кожна з нас опановувала новину по своєму.

Не знаю, що було в той момент в голові сестри, але сподіваюсь, що вона не жаліла. Дивно було бачити її такою мовчазною, адже зазвичай в нашому маленькому колективі саме вона джерело слів та емоцій. А зараз вона мовчала та дивилась в одне місце розсіяним поглядом. Наче жаліла за втраченою молодістю. Хоча хто сказав, що на дитині вона завершується?

Найстрашніше я гнала від себе поганою мітлою, але думка про можливий аборт змушувала моє серце битися швидше. Як хотілось не почути цього слова. Але хто я така, щоб засуджувати сестру. Я її підтримка в будь-якій ситуації та завжди буду на її боці.

Як не дивно, заснули ми швидко. Схоже, що сестра сильно загнала себе стресом і втомлений організм відчув спокій та зморив її. А мене зморив мій режим сну. Якщо я звикла лягати о десятій вечора, то в одинадцятій буду спати, як бабак в зимову ніч.

А ранок був повний сюрпризів. Бо засинали ми з сестрою у двох, а прокинулась я одна. Коли я зайшла на кухню загубила взагалі всі слова.

Бо моя сестра смажила сирники! Яра, яка лінується навіть нагріти їжу з холодильника, готувала! Довелось кілька разів протерти очі та легенько себе щипнути, щоб перевірити чи не сплю я.

— Ми погуляли з Алісою, зайшли в магазин, я приготувала сирники й фруктовий салат. — О сьомій ранку доповіла мені сова Ярослава. Ви теж почули легкий абсурд у цих словах?

Здається, що моє здивування не могло бути більшим, але вона мене добила помитим холодильником.

Коли я вже відійшла від тотального шоку, дізналась, що сестрі краще думається під час фізичної роботи, тож вона прокинулась о п’ятій ранку і почала думати.

— І що надумала? — Я з острахом стежила за близнючкою, очікуючи її вердикту, поки вона спокійно накидала мені їжу.

—  Скажу Льоші, потім тату, потім подумаю над планами на життя. Можливо візьму академічну відпустку на рік, а може зможу закінчити університет вагітною. — Вона так спокійно говорила, наче випила літр валер’янки. А де експресія, де емоції? Хто ця людина? Я її не знаю.