29.

Ася від нашої пропозиції впала в шок. Вона, наче рибка відкривала та закривала рот і кілька хвилин намагалась сказати хоч щось.

— А Рома? А я ж забула все? А дитина? А ким? А як? — Коли дівчина заговорила слова посипались з неї, наче намистинки з порваного намиста.

—  Роман пішов до дупи, ти все згадаєш, Ліля вже доросла, будеш штатним дизайнером в моїй команді, легко і просто. — Без запинки я відповіла на всі запитання, наче готувалась. Хоча чому наче готувалась, якщо я весь минулий вечір вигадувала відповіді на всі можливі запитання та готувала аргументи.

—  Але я ж вже багато років сиджу вдома, в мене дитина, сім’я, була… — Ася похнюпила носа та затихла, по обличчю скотилась сльозинка.

—  От саме тому, я, — збоку кашлянула Яна, — ми вважаємо, що це чудова ідея. Повернешся у сферу, яку любиш, вийдеш з декрету нарешті, знову потрапиш в соціум. Не набридло тобі бути домогосподинею?

—  Я навіть забула як це — працювати, — майже пошепки задріботіла словами дівчина, — лише прибирання, готування, прання, школа, гуртки та рідкі походи кудись з Ромою та донькою. Ніби я й ніколи не була дизайнером та не працювала.

—  Отже, зараз чудовий час змінити це, — Яна сіла поруч з Асею та обійняла її. — Дозволь собі вже скинути форму домогосподарки.

— Це треба тоді змінити гардероб, зробити манікюр, оновити зачіску, — моя майбутня помічниця невпевнено глянула на нас, а ми з Яною обмінялись багатозначними та дуже хитрими поглядами. Рибка клюнула, тепер справа за дрібним, додзвонитися до іншої рибки та слізно попросити її побути стилістом.

Ще за кілька годин до зустрічі ми вирішили з Яною, що просто зобов’язані оновити зовнішній вигляд Асі, щоб Роман загубив голову і зрозумів кого втратив. Але ми з Яною на роль стиліста не підійшли, наш стиль одягу зручний, а не красивий.

Тож довелось дзвонити сестрі, ридати, стогнати, просити, принижуватись і клястись, що відпрацюю. Все вмістилось в слова:

— Ну Яраааа, будь ласка. Буду винна тобі, як земля колгоспу.

Ярослава погодилась напрочуд швидко. Ввечері ми зустрілись дружним жіночим колективом в торговому центрі та пішли на шопінг.  Яна швидко втекла забирати Лілю з гуртка, а я не встигла. Сестра зловила мене за шкірку і змусила міряти багато суконь, бо в батька скоро ювілей і буде велике святкування. Чому б не поєднати приємне з корисним? Хоч я й не зрозуміла, де вона знайшла приємне.

А от Ася швидко знайшла спільну мову з сестрою. Вони щось весело обговорювали, сміялись та радились яку зачіску зробити, поки я страждала в кімнаті для примірок.

Після шопінгу сестра затягнула нас в салон краси на манікюр, педикюр, фарбування волосся для Асі та купа якихось незрозумілих доглядових процедур. Виповзла я звідти красива, наче нова монета, але розчавлена та змучена як лимон.

— А тепер на каву! — Яра втнула нову пригоду, хоча я мріяла про своє м’якеньке ліжечко та цікавий фільм. Ніколи не думала, що краса вимагає так багато сил та енергії. Я б із задоволенням залишила дівчат у двох, адже вони легко знайшли спільну мову. Але, як головний організатор цього свята краси, відчувала відповідальність.

— А може шампанського? В честь початку мого нового життя? — Неочікувано для нас заявила Ася. й от тобі й скромна сіра мишка. Мені такі зміни сподобались і я із задоволенням підтримала ідею. А от сестра вперше за все наше знайомство відмовилась. Зазвичай вона любить випити бокал смачного вина або шампанського. Аргументувала свою відмову тим, що вона за кермом. Але коли її це зупиняло? В неї картка постійного клієнта в службі «Тверезий водій».

Ох відчуваю, що тут щось не чисто. Поставила собі в голові відмітку, що ввечері обов’язково треба поговорити з сестрою.

Під шампанське почав розв’язуватися язик, а згодом полились і відверті розмови. Солісткою виступала Ася, а ми підтакували в такт.

Відверто кажучи, я готувалась до обмивання кісточок та брудних трусів Романа, але дівчина приємно вразила. Жодного кривого слова в бік заступника тата ми не почули. Був сум за втраченим часом, був жаль, що не відстояла свої кордони, але Ася жодного  разу не назвала колишнього навіть козлом.

Ярослава теж це помітила і не знайшла причини не запитати.

— Він же батько моєї доньки, — дівчина посміхнулась крізь сльози, — занадто багато щастя він мені подарував, щоб я могла обливати його помиями. Просто ми не знайшли компроміс в наших стосунках, тому так сталось.

— Я в шоці, — близнючка підперла голову рукою і почала пильно дивитися на мою нову колегу, — наче звичайна дівчина, а така сильна в середині, я б вже послала його під три чорти кілька разів.

— Нічого особливого, — дівчина знизила плечима, — мабуть, я йому навіть вдячна за його рішучий крок. Якби він не запропонував розлучитися я б ще довго жила у міражі ідеальної сім’ї.

— А тепер ти маєш нову роботу, новий гардероб, новий зовнішній вигляд і нових подруг. За нове життя! — Мені захотілось підбадьорити Асю і вперше я проголосила тост, вийшло непогано. Принаймні дівчата підтримали.

А вже за годину сестра підвозила мене додому, а Ася поїхала в інший кінець міста на таксі. Бо дівчачі посиденьки це класно, але роботу ніхто не скасовував. А Асі ще потрібно приділити час доньці та пояснити, що їхнє життя зміниться.