27.

Я йшла повільними кроками на роботу та думала. Що мені робити далі та як поводитися з Романом. В суботу він дав однозначно зрозуміти, що він не хоче бути лише колегами або друзями. Але чи готова я до стосунків? Особливо після того, що мені розказала Яна. Хлопець лише розлучається зі своєю дружиною і не зрозуміло скільки це займе часу. І чи треба взагалі мені ці проблеми?

Батько і Яра підштовхують мене до нього та вважають, що це чудова ідея. Татова мрія здійсниться якщо ми одружимось та будемо разом керувати «Алін». Він не просто мені натякав, він прямим текстом сказав, що раніше він планував залишити Яру власницею, а керівником агенції зробити свого заступника. Але тепер з’явилась я і йому надзвичайно подобається ідея нашого керівного союзу, а сестра залишиться співвласницею. 

А може це й справді гарна ідея? Поки Рома не поліз з поцілунками мені було з ним добре. Ми легко знаходимо спільну мову, навіть якщо наші думки взагалі не сходяться, з ним цікаво та весело. А ще він легко розв'язує мої проблеми й з ним я почуваюсь в безпеці. А ще він мені подобається зовнішньо,  мій внутрішній естет пищить від задоволення, коли він вдягає чорну сорочку та штани. 
За думками я й не помітила як дісталась до офісу та вийшла з ліфту. Зустрів мене в агенції шквал оплесків. Всі працівники зібрались та радісно плескали мені. А посередині стояв батько з букетом квітів та посміхався у всіх зуби. 

— Настю, — коли запанувала тиша тато взяв слово. — Ми вже отримали відгук від DR! 
Чоловік світився від радості, наче нова копійка. І майже всі колеги теж випромінювали радість. Лише десь на задньому фоні Жаба Петрівна псувала молоко своїм кислим лицем. Після нашої розмови Діана провела виховну бесіду відділу макулатури й почала вимагати якісну роботу, тому всі ледарі, які там працюють охрестили мене зрадницею. 

— Їм надзвичайно сподобалось все, що ми запропонували! — Батько продовжив хвалитися та хвалити. — А особисто тебе вони запрошують очолювати співпрацю з ними й також розроблювати рекламні концепції для них і надалі. І мало того! З наступного року вони виходять на міжнародний ринок і хочуть найняти нас для допомоги. 
Також я зловила погляд Діани Сергіївни, вона показувала підняті в гору великі пальці. 

— Я пишаюсь тобою! — Шеф закінчив монолог та вручив мені квіти та по батьківські ніжно обійняв. 

— Дякую! Але це все вийшло лише завдяки нашій команді. Сергій, Женя, Женя, Світлана, Макс, Юля, Андрій та Аліна. Без цих людей я б не впоралась. — Вся моя команда стояла купкою та розцвітала все більше з кожним наступним ім’ям.

Яна відправила повітряний поцілунок мені, а Макс намалював руками велике серце та заліз в нього. Комедіант наш. Роман теж стояв поруч з ними й відправляв мені багатозначні погляди, але переважало схвалення.

— І велика вдячність Роману, саме він проконтролював, щоб все було ідеально та вчасно підставив плече. — Я не могла забути про нього та його внесок в спільну справу. Але в очі не дивилась, бо так і не придумала як себе з ним вести.

—  Всі молодці, всім премію і всі вже йдуть працювати далі. — Підбив підсумки батько, поплескав мене по плечу та покликав до себе Романа, що дало мені змогу швиденько проскочити на своє робоче місце. 

Але довго мені байдикувати не довелось. Я ледве встигла поставити квіти у вазу як мене покликала до себе Діана. 

— Сідай, — дівчина запропонувала мені сісти, але сама продовжила нервово ходити по кабінеті. Перший раз бачу її такою: не врівноваженою та спокійною, а схвильованою. Вона зробила ще кілька кіл та сіла поруч зі мною на дивані. 

—    Як ти ставишся до того, щоб очолити відділ дизайнерів? 

Діана сказала, а мені здалось, що я почула щось не те. Не буває такого, щоб за два тижні роботи підвищували зі звичайного працівника до керівника. 

—    Що зробити? — Я мусила перепитати.

—    Я пропоную тобі зайняти мою посаду, — повільно, наче дитині пояснила Діана. 

Я, наче почула правильно, але в голові не було жодної думки та ідеї, що відповісти. 

—    Чай будеш? — Не чекаючи відповіді дівчина пішла на кухні та повернулась за кілька хвилин з двома чашками зеленого чаю. А на журнальному столику з’явились цукерки та печиво. Ще один сюрприз, я думала, що Діана виключно на правильному харчуванні. 

—    Я працюю в «Алін» вже сім років. Зеленим горобеням мене підібрав твій батько та влаштував на роботу. Я працювала з твоїми улюбленими візитками, хоча тоді ще вони були популярні. Графічний дизайн був, є і буде моїм улюбленим хобі. Я вдячна йому, твоєму батьку та «Алін» за свою кар’єру, досвід та улюблену справу. Але прийшов час присвятити себе сім’ї — ми з чоловіком дуже хочемо дитину. В тобі я бачу прекрасного керівника відділу дизайну.

—    В мене немає слів, — я похитала головою. — Але я ж нічого не вмію та не знаю. 

—    Ти професіонал в дизайні, а по організаторській та керівній роботі я тебе підтягну. — Діана легко закинула ногу на ногу та відпила чаю. Наче ми обговорюємо погоду за вікном. Настрій в неї скаче щось дуже швидко.

—    Але я ж тільки прийшла! Мене не сприйматимуть на цій посаді. — Я навела головний аргумент, як мені здавалось.

—    Тебе вже сприймають, — дівчина посміхнулась та поклала руку мені на плече, — після вашого успіху з DR ти заробила авторитет і повір мені на слово — ніхто не скаже ні слова, коли ти займеш цю посаду.