12.

Я не хотіла виходити із зони комфорту, тому моя зона комфорту спакувала речі та вийшла у вікно.

Настя

—  А ми точно туди прийшли?

Намагаюсь перекричати музику та дістатися до сестри. Ми опинились серед натовпу нетверезих та мокрих людей. Весь танцювальний майданчик був зайнятий. Наче в гігантській ванній серед купи піни люди вигинались в чудернацьких позах. Хоча й були такі, що лише перевалювались з ноги на ногу.

Ми стояли біля довжезної барної стійки. Я намагалась підтягнути нижче сукню, яка не діставала мені навіть до колін. І чому я послухалась і вдягнула одяг, який мені підсунула сестра? Ярослава ж була зайнята тим, що виглядала вільне місце за столиком.

А хлопці пішли на другий поверх, щоб дізнатися чи є вільні кабінети. Не знала, що є такі локації в нічному клубі. Хоча що я про них взагалі знала?

На щастя чи на жаль, пошуки не пройшли даремно і вже за десять хвилин ми сиділи за столиком у відносній тиші другого поверху. Від голосної музики нас рятувало товсте звуконепроникне скло.

—  Кальян беремо?  — Макс відірвав мене від беззмістовних спроб знайти щось безалкогольне крім води.

—  Що за дурні запитання ти задаєш? Я пропоную взяти кальян  з лаймом та м’ятою.  — Яра, як завжди, перейшла до конкретики.

—  Окей, хто за? Хто проти? Настя?

—  Я не пробувала.  — Визнала свою повну некомпетентність.  — І не дуже хочу пробувати.

Сестра захотіла заперечити, але Макс впевненим жестом руки попросив помовчати.

— Беремо тоді м’яту з лаймом, якщо захочеш  — спробуєш, а якщо ні, то змушувати не будемо. Але рекомендую спробувати.

Хлопець підморгнув мені, сонячно посміхнувся та продовжив далі.  — З кальяном вирішили, хто що буде замовляти?

—  Суші!  — Одночасно викрикнули сестра та Льоша. А потім переглянулись та засміялись. Так і не скажеш, що довгий час вони не спілкувалися. І якби Льоша не зустрів мене навряд би вони знову зустрілись.

—  І секс на пляжі, —  Яра кокетливо підморгнула хлопцю. Можливо мені здалось, все ж я не сильна в людських взаємовідносинах, але сестра в присутності нашого ветеринара розцвітає.

—  Мохіто, безалкогольне, — Льоша.

—  Тьфу, нудно,  Насть, ти що будеш?

—  Якщо можна, то я теж буду безалкогольне мохіто і Цезар.

—  Зібрались фанати здорового способу життя на мою голову. — Максим зробив демонстративний фейлспам. — Навіть напитися немає з ким. Не любите ви мене.

—  Сонце, любов не в тому проявляється, — не змогла промовчати я. Але здається ляпнула щось не те, бо всі присутні зависли.

—  Моя школа. — Через кілька секунд паузи засміялась сестра.  — Давай п’ять.

А через деякий час почалось моє просвітлення у світ тусовок. Кальян мені не сподобався, ні смак, ні процес, ні легке відчуття сп'яніння. Взагалі не розумію в чому задоволення, коли не можеш себе контролювати?

На пінну вечірку, як вже потім розповів мені Макс, ми теж пішли. Поки ми з Льошею тупали ногами на периферії танцювального майданчика сестра з Максимом влаштували скажені танці. Під гарячу музику вони станцювали пристрасну самбу. Щелепи відвисли в половини народу.

Навіть для Олексія стало сюрпризом, що ця парочка ходила разом на латину. Тож чи варто говорити, що через деякий час ми з Льошею намагались відбитися від уроків танців? І чи потрібно уточнювати, що не відбились?

Поки сестра показувала мені основні кроки, ніхто не звертав уваги. Але як тільки вона перейшла до «сексуальних штучок» довелось терміново закінчувати майстер-клас. Потік хлопців для «познайомитися з прекрасними дамами» не хотів закінчуватися. І ми розійшлись відточувати майстерність з партнерами.

—  Просто довірся мені та відпусти себе.  — Перше, що сказав мені Макс, як тільки я потрапила в його обійми. Я послухала, кивнула головою і терміново втекла припудрити носик.

І от я стою в жіночому туалеті напроти дзеркала, хлюпаю в обличчя водою, нещадно змиваючи макіяж і думаю. Страшно, ніби я стою на найвищій будівлі світу й от-от маю пригнути вниз.

Мурахи стадом слонів бігають моїм тілом. Я ще ніколи не була так близько біля молодого привабливого хлопця, який ще й пропонував мені розслабитися та довірити себе йому. Льошу не рахуємо, він друг.

Але навіть не в Максимові справа. Мені страшно вступати в нове життя. В якому будуть люди, добрі та злі, в якому будуть ситуації, що будуть вибивати мене із зони комфорту.

І ось я стою на межі й так боюсь ступити перший крок…

—  Яра?  — За спиною пролунав здивований голос.  — Привіт! А чому ти не написала, що будеш в клубі? Ми так давно не бачились.

Повертаюсь і бачу струнку брюнетку з бойовою розмальовкою на обличчі, як каже сестра, та у відвертій сукні, яка більше показує, ніж приховує. А її голос неприємно ріже по вухах. Цікаво, їй хтось казав, що вона пищить?

—  Ой, а ти, здається, схудла. Невже нарешті пішла в спортзал? А ти сьогодні з Максом? Я вже скучила за ним.

Дівчина швидко говорить та обводить мене рентгенівським поглядом від туфель до шпильок на волоссі.

—  Привіт, на жаль, ви помились. Я не Ярослава, мене звати Настя.  — Коли в мене нарешті з’являється кілька секунд випалюю.

—  Смішно, а я не Віка, а Свєта, а ще в мене є три сестри схожі на мене, як дві каплі води.  — Дівчина мені не вірить та схиляє голову на бік, продовжуючи мене гіпнозувати.

—  До речі, я тебе щось не бачила в клубі, де пропадаєш, фінансові негаразди?

Ця дівчина мене напружує, схрещую руки й насуплююсь. 

—  Та жартую я, жартую.  — Віка, чи як її звати посміхається та підіймає руки вверх.  — Одразу б сказала, що не в настрої. Що з тобою сталось? Тримай серветки, змий макіяж нормально.

Дівчина кладе біля мене пачку та йде до кабінок. Але не встигає зайти, як під голосну музику з коридору вривається Яра.

—  Ось ти де, Макс зі страшними очима напав на мене і сказав, що ти від нього втекла в туалет. І він вже хвилин десять чекає тебе та хвилюється, що можливо образив. Я поклялась, що не дам тобі втопитися в кабінці туалету. Що сталось?