Розділ 5.

Владислав.

Вероніка, не хоче поступатися, я ж намагаюся зрозуміти, про що йдеться. Хоча і здогадуюся.

-  Даремне, Глібе, я вирішила, що знайду тут порозуміння. Але ж так хотілося вірити.

-  Я кажу правду. Я твій старший брат.

-  Це ж треба… згадав про це. Невже не розумієш, що ми кохаємо одне одного? Чому тобі так складно змиритися, що в інших можливі щирі почуття.

Мовчки спостерігаю за ними, вже точно знаючи про причину сварки.

Чоловік, від якого тітка божеволіє, а тато терпіти не може.

Вероніка переконана, що зустріла кохання життя, а батько вважає, що все це недолуга гра. Судячи з усього, сьогодні вкотре вирішили дізнатися, хто з них правий.

Що думаю про це я? Не знаю, мене ніхто не запитував.

-  Глібе, ти навіть не хочеш з ним, як слід, познайомитися, - продовжує обурюватися Вероніка.

-  Я й так побачив достатньо.

-  Який же ти упереджений.

-  Ти закохана, як остання дурепа.

Що ж! Звичайний вечір у нашій родині. Мабуть, не потрібно втручатися.

Вже збираюся непомітно піти, як батько повертає голову у мій бік.

-  Владе?

-  Тату, я хотів води випити, але почув голоси у вітальні. Зрозумів, що приїхала тітка.

Привітно усміхнувся гості, а та безцеремонно розглядає мене.

Знаю, що буде далі. Почне квоктати як я виріс, яким красенем став і що за мною, певне, бігають дівчата табунами.

Згоден з нею, і про дівчат правда. Але витримувати подібне панькання від родички бажання немає.

-  Владику! Як же рада тебе бачити. Підходь, поцілуй тітоньку.

Подумки скривившись, підходжу, схиляюся до неї. Жінка обхопивши моє обличчя, цілує в обидві щоки.

-  Вибач, маленький, що без подарунку, - щебече вона, - наступного разу привезу щось хороше.

-  Краще гроші, - рівно відказую, - а куди їх подіти, сам розберуся.

-  Скоро погуляєш на моєму весіллі, - продовжує Вероніка і за кілометр видно, що слідкує за реакцією тата.

Мама, яка весь цей час сидить тихо, закочує очі. Мовляв, все це невиправне.

-  Владе, йди до себе, - суворо каже батько й я кивнувши, йти до кімнати, в якій не був весь вечір.

Брати участь у розбірках дорослих немає бажання. І так є про що подумати… точніше про кого.

Комп’ютер не вмикаю, завтра до школи, що не особливо піднімає настрій.

Впавши на ліжко, дивлюся на стелю. Як там Настя, сильно влетіло від сестри? Чому старші такі зануди?

Ми ж не зробили нічого поганого, просто гуляли. Ніколи не дозволю собі зайвого щодо Анастасії.

Заплющивши очі, наче побачив Настю перед собою.

Познайомилися випадково, коли я в їдальні перевернув на неї тацю з їжею. Сцена, наче з мелодраматичного кіно. Такі фільми та серіали полюбляють дивитися мама та Вероніка. Я ж ніколи не розумів, як таке можна сприймати  серйозно.

Всі засміялися і я також.

Вона мовчки піднялася і пішла до вбиральні, щоб привести себе до ладу. Жодного дорікання  чи промовистої образи.

Не знаю, як так сталося, що саме ця тихоня стала моєю подругою. Людиною, без якої я поступово не уявляв свого життя.

Настя завжди трималася трохи сором’язливо і навіть обережно. Але вона була дівчиною, з якою можна поговорити про будь-що.

Поруч з нею, не варто прикидатися, вдавати кращу версію себе.

І зараз я раптом усвідомив одну просту, але важливу річ.

Настя була іншою. Відрізнялася від тих дівчат, що вилися біля мене, інколи явно набридаючи.

Я знаю, якими можуть бути красиві дівчата. Навколо мене таких не бракувало.

Не один раз захоплювався черговою красунею, міг зацікавитися, запросити прогулятися і провести вечір. Вже з трьома дівчатами у мене були поцілунки.

Настю складно такою назвати у класичному розумінні.

Завжди зібрана, у скромному одязі, не намагається справити враження. Сіра мишка, з якої не добудеш зайвого слова без потреби.

Але саме поруч із нею мені було спокійно.

Пригадався сьогоднішній вечір, який провели на лавці під ліхтарем. Ми насолоджувалися крильцями, колою. Прикольно було…

Завтра у школу, а я не всі уроки зробив. Та й нічого… кому ті уроки потрібні?

Настя, мабуть, встигла зробити домашнє завдання ще до того, як ми вибралися на прогулянку.

Поглянувши на мобільний, що лежить поруч на ліжку, взяв до рук. Мить подумавши, надрукував смс:

«Насте, привіт. Сподіваюся, тобі не влетіло за сьогодні»?

Відповідь прийшла не одразу, почав хвилюватися. Може, дівчина зараз знаходиться на кухні і перемиває гору посуду, намагаючись заслужити пробачення.