Розділ 4.

Владислав.

Схвильованість Насті я помітив ще тоді, як задзвенів її телефон. Дівчина напружилася, наче сиділа на бочці з динамітом.

Побачивши ім’я на екрані узагалі зблідла.

Вирішив не ставити запитань і так зрозуміло, хто турбує нашу ідилію.

Телефонує її сестра. Бачив пару раз, сувора тітка. Вродлива, але стара для мене. Пані вже двадцять п’ять.

Настю чудово розумію, бо щодня проходжу ту саму комедію. Батько не з тих людей, який дозволяє робити те, що заманеться. Мама у цьому плані також не відстає.

Встановив правила, яких родина має дотримуватися. Інколи хочеться начхати на все і робити по-своєму. Інколи така розкіш випадає, але не часто.

Хочеться свободи, але знаєш, що за неї доведеться платити. Причому дорого…

Як тільки Настя завершила розмову, впевнено взяв за руку.

-  Гайда. Часу мало, не будемо витрачати даремно.

Зірвавшись з місця, практично побігли. Пригадалося, як сюди ми також бігли, але тоді відчували радісне збудження.

Зараз наче поспішаємо на власну страту. Не хочемо, але вибору немає.

Час від часу поглядаю на Настю, яка мовчки стискала мою руку, наче хапалася за соломинку. Здалеку видно, що боїться.

-  Не варто переживати, - ляпнув перше, що прийшло у голову.

-  Постараюся, - коротко відказала та.

Усміхнувшись, перехопив міцніше долоню супутниці:

-  Я йду з тобою. З таким героєм, нічого не страшно.

Дівчина нічого не відповіла, але помітив, як смикнулися кутики її вуст у подобі усмішки.

Через кілька хвилин підійшли до її будинку. Перше, що побачив, так це вікно кімнати Анастасії.

Наглухо зачинене. Мія постаралася, нічого не скажеш.

Настя також кинула погляд на вікно. Нічого не сказала, але відчув, як затремтіла її рука. Сильніше, ніж до цього.

Стоячи перед дверима квартири, Настя потягнула до кнопки дзвінка, але  рука зупинилася.

-  Насте, та подзвони вже. Ми ходили гуляти, це що злочин?

Анастасія кивнула, але не поспішала натискати.

Тоді, обережно відсунувши її руку, я зробив це сам.

Майже одразу за дверима почулася метушня. Я подумав, що сестра сиділа у передпокої і очікувала на наш прихід.

Точніше, мене вона не чекала, стану сюрпризом. Може, неприємним, але то не мої проблеми. Відступати не бачу сенсу, крім того, саме я втягнув Настю у цю авантюру, отже і відповідатиму.

Як тільки двері відчинилися, побачили Мію у всій красі. Дорогий халат, на ногах красиві домашні капці.

Виглядає жінка так, наче щойно рекламувала дорогу косметику для домогосподарок. Правда, зазвичай вираз обличчя щасливий… чого не скажеш про сестру Насті.

Вона спочатку витріщалася на Настю, потім поглянула на мене.

І на тобі… одразу насупилася.

Я зробив вигляд, що мені байдуже.  Вирішив зіграти роль слухняного хлопчика.

-  Вітаю, - кажу надаючи собі безтурботний вигляд.

Кілька секунд мовчки дивилася на незваного гостя.

-  Ти хто такий?

-  Отакої! Ми ж бачилися з вами пару разів. Пам’ять коротка, чи що?

Дідько! Все таки, ляпнув зайве.

Мія ж стала розглядати мене ще з більшою увагою. Моя персона її явно цікавила.

Погляд ковзнув по моєму обличчі, потім нижче, у напрямку наручного годинника, який виблискував на моєму зап’ястку.

Тато подарував рік тому, коли виповнилося шістнадцять. Чудово знаю, скільки коштує повсякденний аксесуар.

Потім перезріла красуня зазирнула мені у вічі. Здається, когось тут дратує моя манера триматися.

Я стояв спокійно, ніби не повернув її молодшу сестру додому після втечі, а чисто по-сусідські завітав.

Хоча, як вони живуть у таких задрипаних будівлях? Не уявляю себе у звичайній квартирі.

-  Йди додому, - нарешті промовила вона.

Ці слова здивували, думав, що почнеться допит. До якого готовий, щоб вигородити Настю.

-  Послухайте, я всього лише хотів…

-  Ти не чув?

-  Це я витягнув Анастасію на прогулянку. Вона ні до чого…

-  Та йди вже!

Мимохіть перевів погляд на Настю, яка стояла поруч, опустивши очі.

-  Ти, Насте, негайно йди до своєї кімнати.

Настя кивнула, але натомість узяла мене за руку, змусивши поглянути на себе.

Великі блакитні очі сяяли, а вуста усміхалися.

-  Дякую за чудовий вечір, Владе. Я так була рада побачитися з тобою.

-  Я теж був радий. Це були найсмачніші крильця теріякі, які будь-коли їв.