Розділ 3.

Анастасія.

На кілька митей западає тиша. Відчуваю, що все ще хочу говорити. Про Влада, його родину, свою сестру, школу… що завгодно. Тільки б чути голос хлопця, знати, що він поруч.

Запитую банальність, іншого у голову не приходить:

-  Як твої справи?

Владислав скривив вуста, наче торкнулася чогось болючого. Навіть відмахнувся рукою, як від набридливої комахи.

-  Та все нормально… що у мене може статися?

-  Не схоже, щоб все було нормально, - зауважила я.

Хлопець повертів у руках пусту пляшку з-під коли.

-  У родині черговий  конфлікт. Знову гризуться.

-  Що сталося? - з тривогою запитую.

Владислав інколи ділиться тим, що стається у сім’ї. Частіше це не дуже веселі історії, пов’язані то з грошима, то з тим, що рідні не розуміють одне одного.

-  Все через тітку, - неохоче промовляє брюнет, - дістали! То вона приїде і влаштовують розбірки, то батько у телефон кричить, яка вона тупа і довірлива. Щоб їх усіх заціпило.

-  Владе, - лагідно дорікнула я, - не кажи так.

-  Я б і радий… коротше тітка Вероніка збирається заміж.

-  І що ж тут поганого? Навпаки, це прекрасно.

Владислав знову скривив вуста.

-  Чоловік не подобається моїм батькам.

-  А тобі?

-  Мені по фігу. Я буду вибирати за дорослу жінку?

-  Що саме не влаштовує рідних?

-  Тато каже, що з космосу видно, що обранець аферист і використовує її.

Я помовчавши пару секунд, обережно спитала:

-  Що з цього приводу думає Вероніка?

-  Поводиться типове по-жіночому. Стверджує, що ми все не бажаємо її щастя.

-  Тобто вона кохає його?

-  Звідки мені знати, Насте? Каже, що так, а що у неї у голові, то біс розбере.

У голосі друга відчувається роздратована втома. Хлопцю не подобається, що дорослі, раз за разом затягують його у власні проблеми.

Простягнувши руку, легенько торкаюся його плеча.

-  Сподіваюся, все налагодиться.

-  Я також. Не уявляєш, наскільки на це сподіваюся.

Знову ми замовкли. Місто остаточно поринуло у нічний час. Десь далеко проїхала машина, перехожих ставало все менше.

Мені подобалося сидіти поруч із Владиславом. Він звісно ніколи не дізнається, що ці кілька годин для мене означають більше, ніж дружня зустріч.

Коли Владислав заговорив, навіть підскочила на лаві від несподіванки.

-  Слухай, Анестейшен.

-  Так?

-  Мені дещо не виходить з голови. Ти сказала, що твоя сестра вродлива та ефектна…

Поглянула пильно на хлопця, не до кінця розуміючи, до чого той веде.

-  І що ти сама всього лише сіра мишка. Чому ти так вирішила?

Я завмерла, точно не очікуючи подібного питання. Владислав, зі свого боку, очікував на відповідь. Прикрий погляд хлопця змусив опустити очі.

-  Це ж правда…

Нервово закусивши нижню губу, додала:

-  Прекрасно знаю, що я не красуня.

Владислав, здається, пропалює поглядом. Підсів ближче, скоротивши дистанцію, яку зберігали протягом вечора.

Піднімаю власний погляд і бачу, що дивиться прямо мені у вічі. Від чого стало зовсім ніяково. Не звикла до такої наполегливої уваги з боку хлопців. Однокласники згадують про мене, тільки коли хочуть контрольну списати.

-  Не кажи так  про себе.

-  Але…

Не встигла договорити, як він підняв руку і бережно, майже турботливо, торкнувся одного з моїх локонів.

Легко провів пальцями по волоссю, від чого я перестала дихати.

-  Ти дуже вродлива, - каже він тихо, - не уявляєш наскільки. Навіть не думай інакше.

Всередині все ніби завмерло, потім серце заколотилося так, що він би мав почути. Тіло тремтіло, але не від холоду, а від його голосу.

Від того, що його долоня знаходилася біля мого волосся.

Хотілося щось сказати, але слова наче останні зрадники, застигли на кінчику язика.

Владислав також не поспішав говорити, тільки вираз обличчя змінився. Наче хлопець вперше помітив те, чого раніше міг не помічати.

Молодий мажор, наче побачив мене… не просто дівчину, з якою можна прогулятися, поділитися емоціями, назвати другом.

Саме мене… не знаю, як це пояснити до кінця.

Відчула такий страх, що не можу поворухнутися. Здається, якщо скажу хоч слово, то ця мить зникне, а хотілося її зберегти.

Владислав повільно прибрав руку, наші погляди ще деякий час пронизували співрозмовника.