Різдвяно-новорічні пригоди бабусі та Натусі

Розділ 1. Новорічна несподіванка

Натуся сиділа у себе в кімнаті й розглядала візерунки, які залишив морозець на її вікні. Чудернацькі сніжинки різних форм і розмірів сідали на підвіконня. Як не намагалася дівчинка знайти дві подібні – не могла! От вже диво природи!

Натуся так задивилася на пухнастих красунь, що не помітила, як двері кімнати відчинилися, хтось підійшов до неї й легенько торкнувся її плеча.

– Чого замріяна така, дитинко? – лагідно промовила бабуся.

– Зима – це така казкова пора, –  дівчинка обернулася на голос. – І Святий Миколай гостинці приносить, і ….., і ялинка нарядна сяє. А ще в Новий рік завжди можна загадати будь-яке бажання і воно обов’язково здійсниться. Про колядки та щедрівки я взагалі мовчу!

– Я в дитинстві теж любила всі ці свята. Моя матуся часто влаштовувала нам мандрівки у часі на Новий рік і ми його святкували у різних країнах.

– Це, мабуть, так цікаво! – замріялася Натуся. – Підозрюю, що жителі різних континентів святкують перехід з одного року в інший по-своєму.

– Так, так! Тому в мене для тебе є невеличкий сюрприз! – в бабусиних очах з’явилися грайливі вогники.

– Який? – пожвавилася дівчинка. Вона дуже полюбляла усілякі сюрпризи. Особливо в таку святкову пору.

– Завтра, тридцять першого грудня, ми з тобою вирушимо у невеличку мандрівку.

– Лише ми з тобою? – перепитала. – А як же Річард? Невже твій чоловік захоче провести ваш перший спільний Новий рік без своєї коханої?

– Не хвилюйся, у мене усе під контролем, – загадково мовила бабуся. – Чарівники та чарівниці багатьох країн хочуть побачити мою онучку та зустрітися зі своєю подругою у це свято. А час такий мінливий, що може працювати й на нас. Хіба ж наша «пральна машина» нас колись підводила?

Натуся заперечно замотала головою.

– Отож-бо, що ні! Ми з тобою повернемося ще до того, як годинник проб’є дванадцяту.

На вустах дівчинки з’явилася щаслива усмішка. Вона так давно мріяла поподорожувати зі своєю бабусею! Та вона зараз приділяла так багато часу своєму чоловікові, англійському лорду, який пожертвував заради неї своїм життям у 18 столітті й зараз пристосовувався до сучасного світу, що геть забула про існування онучки. Принаймні, так думала Натуся.

– Я згодна! – радісно мовила вона. – Дякую за таку чудесну новорічну несподіванку!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше