3 частина

                       3 частина
   Крізь затьмарену через високу температуру свідомість Христина почула, як хтось наполегливо дзвонив у вхідні двері. Через слабкість вона ледве змогла розплющити важкі повіки.
   Яскраве сонячне світло пробивалося крізь легку шифонову штору і боляче сліпило їй очі. Важко дихаючи, вона з величезними зусиллями підвелася на ліжку і, діставши милиці спробувала дістатися до дверей.
   Зробивши декілька невпевнених кроків, Христина відчула як раптово у вухах почало шуміти, в тілі з'явилася дивна слабкість, а потім в неї запаморочилася голова, ноги підкосилися і вона впала на підлогу. Милиці  з гуркотом вдарилися об паркет, телефон випав із кишені піжами і закотився за батарею під вікном.
-Христино! Христино! Ти мене чуєш? - долинув до неї з коридору стурбований чоловічий голос.
   Але їй  було так погано, що вона не могла навіть відповісти. Телефон буквально розривався від вхідних дзвінків, але вона не мала сил до нього  дотягнутися. Потім перед очима все попливло і вона провалилася в чорну безодню.
   В суцільній темряві зовсім поруч спочатку чулися голосні удари в двері, а потім  пролунали стурбовані голоси. Христина намагалася втекти від тих голосів подалі, і навіть забула, про те, що в неї зламана нога. Але її  наздогнали величезні чорні вовки з вогняними очима і боляче вчепилися їй у руку. Христина намагалася вирватися від тих страховиськ, але вони міцно тримали її в своїх лаписьках і боляче кусали за руки.
   Скільки часу тривав цей кошмар, вона не розуміла, але поступово вовки розтанули в пітьмі, затихли голоси і темрява розсіялася в повітрі.  Все затихло і заспокоїлося. Христина полегшено зітхнула і ...розплющила очі.
    Обережно роззирнулася навколо і впізнавши свою квартиру, полегшено зітхнула. Вона лежала у ліжку, дбайливо вкрита пухнастою ковдрою. На столику поряд стояли ліки та акуратно складені упаковки одноразових шприців. 
   Нічого не розуміючи, Христина здивовано підвелася на лікті, і враз завмерла від несподіванки. На кріслі, яке стояло навпроти вікна, сидів чоловік, загорнувшись в плед. Уважно придивившись до нього, вона впізнала Ореста, який дрімав у кріслі.
  Христина від несподіванки навіть не знала що їй робити- боятися чи радіти непроханому гостю. Орест, почувши крізь тривожний сон, що вона заворушилася, враз прокинувся, підхопився з крісла і підійшовши до неї, нахилився і поклав долоню їй на чоло.
-Ну як ти? Вже краще?- схвильовано запитав він,- температури вже майже немає...
-Що зі мною?-  прошепотіла Христина пересохлими вустами.- І що ти тут робиш? Як ти потрапив сюди?
-Ох і налякала ти мене, Христинко!- втомлено посміхнувся Орест.- Я вранці вирішив заїхати до тебе, дізнатися як ти, бо чомусь на душі було неспокійно. Підійшов до дверей, почав дзвонити, ти не виходила і не обзивалася. Тоді я почав телефонувати тобі, і почув, що телефон дзвонить у квартирі, а потім почув як ти впала в кімнаті. Я кликав тебе, але ти не відповідала. Тож довелося зламати замок на дверях, вибач за це.  Я зайшов в квартиру і побачив тебе на підлозі. У тебе була висока температура,  тож довелося викликати швидку. 
  Фельдшер зробив тобі уколи, приписав лікування. Вибач, що я без твого дозволу  залишився в твоїй квартирі, але я не міг покинути тебе саму.
-Дякую,- тихо прошепотіла Христина,- дуже дякую тобі, Оресте, ти справжній янгол, який врятував мене.
-Ну що ти, янголи не живуть на землі...До того ж я далеко не янгол,- посміхнувся чоловік.- Ти зголодніла? Зараз я приготую тобі щось смачненьке.
   Орест залишився біля Христини на всю ніч, бо вона ще була слабкою та кволою. Він давав їй ліки, закутував у м'який плед, напував гарячим чаєм.
    А вранці, побачивши, що їй стало ліпще, поспішив у своїх справах. Залишившись на самоті, Христина сумно зітхнула - сьогодні був Новий рік і  її день народження, і в цей день вона повинна була бути на Мальдівах і ніжитися в океані, але за іронією долі вона лежала у ліжку зі зламаною ногою та високою температурою. 
   Орест з'явився в її квартирі під вечір, відчинивши двері ключем, який йому дала сама Христина. В руках він тримав вазон з екзотичною рослиною з  темно-зеленим глянцевим листям та великими восковими квітами ніжного рожево-кремового кольору, які були зібрані в пишні суцвіття.
-Вітаю з Днем народження!- Орест поцілував Христину і вручив їй вазон.
-Дякую! -Христина з вдячністю поглянула на чоловіка, насолоджуючись чаруючим екзотичним ароматом квітів, який поєднував у собі аромат цитрусових, спецій, жасмину і гарденії, але в той же час був цілковито унікальним та неповторним.- Франжипані або плюмерія... Моя улюблена квітка і мій улюблений аромат... Як ти дізнався про це? Ти, мабуть, і справді у вільний від основної роботи час підробляєш янголом?
-Ні, - засміявся Орест,- я працюю лише травматологом, а для того щоб довідатися про твої смаки і вподобання існують соціальні мережі, як не банально це звучить. Я тут поки наглядав за тобою, знайшов твою сторінку в Інстаграмі. Моя інтуїція підказувала мені, що у такої мандрівниці як ти, сторінка повинна були дуже цікавою. І я не помилився, а почитавши твої пости, дізнався про тебе дуже багато цікавого. І про улюблену екзотичну квітку, яку називають деревом життя і яка не горить в вогні -франжипані, я теж прочитав на твоїй сторінці.  Саме нею ти захоплювалася і милувалася в Індії і на Балі. Так що магія і янголи тут ні до чого...
-Справді,- засміялася Христина.- Ми і справді викладаємо занадто багато інформації про себе в соцмережах і навіть не замислюємося над цим.
-Тримай свого екзота, а я через декілька хвилин повернуся,- Орест поспішив в коридор.
-Ти куди?-здивувалася Христина.
-Це сюрприз,- чоловік підморгнув їй і зник за дверима. 
   А через декілька хвилин повернувся зі штучною ялинкою в одній руці і великим пакетом з продуктами в другій.
-Що це?- Христина здивовано дивилася на пухнасте деревце.
-Ялинка, зараз ми її прикрасимо і будемо святкувати і Новий рік, і твій день народження,- Орест поставив пакет і заходився встановляти зелену красуню.
-Уявляєш, я вже років десять, відколи почала подорожувати, не прикрашала ялинку,- зізналася Христина, розпаковуючи коробку з оригінальними ялинковими прикрасами-янголами, які разом з ялинкою приніс Орест.-Я навіть ніколи не мріяла про пухнасту лісову красуню у своїй квартирі і не чекала на різдвяне диво...Я мріяла про океан і райські острови. А про таку бажану поїздку на Мальдіви я взагалі мріяла декілька років, все ретельно планувала, довго підбирала  туроператора, вибирала тур, продумувала гардероб і всілякі дрібнички, і раптом все так несподівано змінилося...-зізналася вона.
-Можливо у долі були інші плани стосовно тебе на ці новорічні свята?- хитро посміхнувся їй Орест.
-Мабуть, так...Але я про це зовсім не жалкую, адже в моєму житті з'явився справжнісінький різдвяний янгол, який підробляє травматологом! І я дуже щаслива, що доля мені подарувала зустріч з ним!- промовила Христина, обіймаючи чоловіка...
-Я теж дуже щасливий, що зустрів тебе!- Орест підхопив Христину на руки і закружляв з нею біля ялинки. І разом з ними на ялинці танцювали білосніжні янголи-іграшки, радіючи за них...